Що таке неповний робочий час і чим він відрізняється від інших режимів роботи

У чому суть неповного робочого часу за КЗпП

Відповідно до ч. 1 ст. 56 КЗпП за угодою між працівником і роботодавцем може встановлюватися як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень. Тобто це режим роботи, коли працівник працює менше встановленої норми за домовленістю з роботодавцем. Він може передбачати меншу тривалість робочого дня, меншу кількість робочих днів або їх поєднання. Оплата праці здійснюється пропорційно відпрацьованому часу або виконаній роботі. При цьому всі трудові права працівника зберігаються.

Зверніть увагу: в обіході часто використовується поняття «0,5 ставки», «0,75 ставки» тощо. Але в КЗпП немає таких понять — є поняття «неповний робочий час». Тому в заяві працівника, наказі та інших документах потрібно зазначати саме «встановлення неповного робочого часу», а «не робота на 0,5 ставки». 

Чим неповний робочий час відрізняється від скороченої тривалості робочого часу та гнучкого режиму роботи

В таблиці 1 нижче розглянемо різницю між неповним робочим часом, скороченою тривалістю робочого часу та гнучким режимом робочого часу. 

Таблиця 1. Неповний, скорочений і гнучкий робочий час: у чому різниця

У яких формах можна встановити неповний робочий час

Неповний робочий день

Неповний робочий час може встановлюватися для працівників у формі неповного робочого дня. Це означає, що працівник працює менше годин протягом робочого дня, ніж передбачено нормою (наприклад, 4–6 годин замість 8 годин). При цьому кількість робочих днів на тиждень залишається стандартною.

Неповний робочий тиждень

Неповний робочий час може встановлюватися у формі неповного робочого тижня. Це означає, що працівник працює меншу кількість днів на тиждень, ніж передбачено нормою (наприклад, 2–3 дні замість 5 днів), але тривалість робочого дня може залишатися повною.

Поєднання неповного робочого дня і неповного робочого тижня

Неповний робочий час може встановлюватися і у формі поєднання неповного робочого дня та неповного робочого тижня.

Це означає, що працівник одночасно працює менше годин на день і менше днів на тиждень (наприклад, по 4 години 3 дні на тиждень).

Як вибрати формат без помилок для конкретної посади

Потрібно відштовхуватися від характеру роботи. Якщо робота прив’язана до щоденних процесів (дзвінки, документообіг, клієнти) — краще обирати неповний робочий день, щоб працівник був на зв’язку щодня. Якщо ж результат залежить не від щоденної присутності, а від виконання задач (наприклад, бухгалтерія, аналітика, підготовка документів) — доцільніше встановити неповний робочий тиждень, коли працівник працює повний день, але не щодня. У ситуаціях, де навантаження нерівномірне або потрібно максимально оптимізувати витрати, варто використовувати комбінований варіант (менше днів і менше годин).

Чи потрібна перерва під час неповного робочого часу?

Якщо при неповному робочому часі працівник працює достатньо довго (наприклад, 6–7 годин), йому, як і іншим працівникам, надається перерва для відпочинку і харчування, передбачена ст. 66 КЗпП.

Якщо тривалість роботи невелика (наприклад, 3–4 години), перерву можна не встановлювати. Адже відповідно до ст. 66 КЗпП перерва для відпочинку і харчування повинна надаватися, як правило, через чотири години після початку роботи. Якщо в працівника робочий час менше 4 годин, то ненадання йому перерви не буде помилкою.

Коли неповний робочий час встановлюють за домовленістю сторін

Як оформити режим при прийнятті на роботу

Перш за все, умова про неповний робочий час обов’язково зазначається у заяві працівника або погоджується сторонами при прийнятті. Далі це потрібно прописати у наказі про прийняття на роботу: із зазначенням конкретного режиму роботи (наприклад, 4 години на день або 3 дні на тиждень). Також бажано зафіксувати режим у трудовому договорі, якщо він укладається в письмовій формі.

Як перевести працівника на неповний робочий час пізніше

Перевести працівника на неповний робочий час пізніше можна, але важливо розуміти: це вже зміна умов праці. Саме це зазначає Держпраці у роз’ясненні тут — встановлення або скасування неповного робочого часу є зміною істотних умов праці. Покроковий алгоритм дій роботодавця у разі зміни істотних умов праці описаний тут. 

Нагадаємо, що під час воєнного стану роботодавець має право змінювати істотні умови праці без попередження працівника за два місяці. Зокрема, відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 2136 у період дії воєнного стану повідомлення працівника про зміну істотних умов праці та зміну умов оплати праці, передбачених частиною ч. 3 ст. 32 КЗпП та ст. 103 КЗпП здійснюється не пізніш як до запровадження таких умов.  

Таким чином, працівники можуть бути попереджені про переведення на неповний робочий час відразу після прийняття роботодавцем відповідного рішення про таку зміну, але не пізніше допуску до роботи зі зміненими умовами праці. 

Також працівник має право попросити про переведення на неповний робочий час (день або тиждень) у будь-який час, написавши заяву. За згодою роботодавця це оформлюється наказом. 

Чому важливо одразу визначити години роботи і режим оплати

Без чіткого графіка незрозуміло, коли працівник має працювати, а коли — ні. Це призводить до конфліктів: роботодавець очікує більше, ніж погоджено, а працівник — відпрацьовує менше. Відсутність умов оплати створює ризик неправильного нарахування зарплати. І як наслідок — претензії працівника або штрафи під час перевірки.

Чи є нюанси для сумісників?

Рішення щодо встановлення неповного робочого часу сумісникам приймається на загальних підставах. Для сумісників особливостей в цьому питанні немає. Зверніть увагу: для працівників державних підприємств, установ і організацій до 25.11.2022 року встановлювалися обмеження тривалості роботи за сумісництвом. Але працівників комерційних установ це не стосувалося. Наразі взагалі немає ніяких обмежень у тривалості робочого часу сумісників будь-яких установ. Тож необов’язково їм встановлювати неповний робочий час.

Коли роботодавець зобов’язаний встановити неповний робочий час

Вагітна працівниця

Роботодавець відповідно ч. 1 ст. 56 КЗпП зобов’язаний встановити неповний робочий час на прохання вагітної працівниці. Достатньо заяви працівниці, і роботодавець не має права відмовити — це не питання домовленості, а пряма вимога ч. 1 ст. 56 КЗпП. Режим роботи визначається з урахуванням побажань працівниці: це може бути неповний робочий день, тиждень або їх поєднання.

Документи, які варто запросити для підтвердження підстави:

• заява працівниці, в якій вона просить встановити неповний робочий час і зазначає бажаний режим роботи;
• медичний документ, що підтверджує вагітність — як правило, це довідка від лікаря або виписка з медичного закладу.

Жінка із дитиною до 14 років або дитиною з інвалідністю

Роботодавець відповідно ч. 1 ст. 56 КЗпП зобов’язаний встановити неповний робочий час на прохання працівниці, яка має дитину віком до 14 років або дитину з інвалідністю, в тому числі таку, що знаходиться під її опікуванням. Зверніть увагу: право на встановлення неповного робочого часу має саме мати дитини. Адже в ч. 1 ст. 56 КЗпП йдеться саме про жінку. Достатньо заяви працівниці, і роботодавець не має права відмовити — це не питання домовленості, а пряма вимога ч. 1 ст. 56 КЗпП. Режим роботи визначається з урахуванням побажань працівниці: це може бути неповний робочий день, тиждень або їх поєднання.

Документи, які варто запросити для підтвердження підстави:

• заяву працівниці із зазначенням бажаного режиму роботи; 
• копію свідоцтва про народження дитини (для підтвердження віку дитини); 
• якщо йдеться про дитину з інвалідністю — документ про встановлення інвалідності (довідка МСЕК або витяг з рішення ЕКОПФО).

Жінка доглядає за хворим членом сім’ї за медичним висновком

Роботодавець відповідно ч. 1 ст. 56 КЗпП зобов’язаний встановити неповний робочий час на прохання працівниці, яка доглядає за хворим членом сім’ї. Зверніть увагу: відповідно до ч. 2 ст. 3 СКУ сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Документи, які варто запросити для підтвердження підстави:

• заяву працівниці із зазначенням бажаного режиму роботи; 
• медичний висновок про необхідність догляду за хворим членом сім’ї;
• підтвердження, що хвора особа є членом сім’ї працівниці.

Особа з інвалідністю

Відповідно до ст. 172 КЗпП на прохання осіб з інвалідністю роботодавець зобов’язаний встановити їм неповний робочий час. 

Документи, які варто запросити для підтвердження підстави:

• заяву працівника із зазначенням бажаного режиму роботи; 
• документ про встановлення інвалідності (довідка МСЕК або витяг з рішення ЕКОПФО).

Батько, який виховує дитину без матері

Відповідно до ст. 186-1 КЗпП батьку, який виховує дітей без матері (в тому числі в разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також на опікунам (піклувальникам), одному з прийомних батьків, одному з батьків-вихователів роботодавець за їх бажанням зобов’язаний встановити неповний робочий час.

Документи, які варто запросити для підтвердження підстави:

• заяву працівника із зазначенням бажаного режиму роботи; 
• документ, який підтверджує відповідний статус.

Чи може роботодавець сам ініціювати неповний робочий час

Коли це вважається зміною істотних умов праці

Роботодавець може ініціювати встановлення неповного робочого часу, але це буде зміною істотних умов праці (докладно див. тут). Тобто працівники можуть бути попереджені про переведення на неповний робочий час в умовах воєнного стану відразу після прийняття роботодавцем відповідного рішення про таку зміну, але не пізніше допуску до роботи зі зміненими умовами праці. 

Що робити, якщо працівник не погоджується

Якщо працівник відмовився працювати в нових умовах та повідомив про це роботодавця письмово, роботодавець має право розірвати з ним трудовий договір на підставі п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП. Законодавство не передбачає необхідності вжиття заходів щодо працевлаштування працівників у таких випадках. У період воєнного стану таке звільнення (як і будь-яке інше за ініціативою роботодавця, крім винятків щодо членів профспілкових органів) не потребує згоди профспілки (згідно зі ч. 2 ст. 5 Закону № 2136).

Потрібно видати наказ про звільнення, виплатити вихідну допомогу (не менше середнього місячного заробітку згідно із ст. 44 КЗпП) та здійснити остаточний розрахунок відповідно до ст. 47 КЗпП та ст. 116 КЗпП.

Які документи потрібні для встановлення неповного робочого часу

Заява працівника

Для встановлення неповного робочого часу перш за все потрібна заява працівника. Саме вона є підставою для видання наказу і підтверджує, що режим роботи змінюється за згодою сторін.

У заяві обов’язково потрібно зазначити:

• з якого числа встановлюється неповний робочий час;
• який саме режим роботи просить встановити працівник (неповний робочий день, неповний робочий тиждень або їх поєднання);
• конкретні години або дні роботи.

Зразок заяви працівника див. тут

Якщо неповний робочий час встановлюється за ініціативою роботодавця, то працівник пише заяву про продовження роботи в нових умовах — цей документ буде підтвердженням згоди на істотні зміни праці. Якщо працівник не згоден, то він пише заяву про відмову від продовження роботи у зв'язку зі зміною істотних умов праці.

Наказ роботодавця

У наказі потрібно зазначити:

• з якої дати встановлюється неповний робочий час;
• який саме режим застосовується (неповний робочий день, тиждень або їх поєднання);
• конкретний графік роботи (години та/або дні);
• підставу — заяву працівника або інші документи.

Працівника обов’язково потрібно ознайомити з наказом під підпис. Саме цей документ підтверджує, що режим роботи встановлено законно і погоджено сторонами.

Зразок наказу про встановлення неповного робочого часу див. тут

В таблиці 2 нижче зазначено, що обов’язково прописати в наказі про неповний робочий час.

Таблиця 2. Що обов’язково прописати в наказі про неповний робочий час

Умова в трудовому договорі або додаткова угода

Якщо працівника одразу приймають на умовах неповного робочого часу — відповідна умова включається до трудового договору (якщо він укладається в письмовій формі).

Якщо режим змінюється пізніше — оформлюється додаткова угода до трудового договору (якщо трудовий договір укладений в письмовій формі), де чітко прописуються нові умови: вид неповного робочого часу, графік роботи (дні та години) і порядок оплати праці.

Чи потрібно змінювати правила внутрішнього трудового розпорядку

Відповідно до ст. 52 КЗпП при п'ятиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи (зміни) визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності. Слідуючи з цього, можна зробити висновок, що при встановленні неповного робочого часу потрібно змінювати правила внутрішнього трудового розпорядку (якщо першочергово це було ними не передбачено). На нашу думку, потрібно змінювати правила внутрішнього трудового розпорядку незалежно від тривалості робочого тижня в установі.

Типові помилки роботодавця і бухгалтера

Немає письмового оформлення

За усною домовленістю працівник працює менше, а в кадрових документах — повна зайнятість.

У наказі нечітко визначено графік

В наказі зазначено, що встановлено неповний робочий час, але не конкретизовано робочі години та дні.

Плутають неповний і скорочений робочий час

Помилкою є ототожнення неповного та скороченого робочого часу. Не можна оформляти скорочений робочий час для всіх, хто працює менше норми — потрібно розуміти різницю між неповним та скороченим робочим часом.

FAQ

Що таке неповний робочий час за КЗпП?

Відповідно до ч. 1 ст. 56 КЗпП неповний робочий час — це режим роботи, коли працівник працює менше встановленої норми за домовленістю з роботодавцем.

Чим неповний робочий час відрізняється від скороченої тривалості робочого часу?

Неповний робочий час — це коли працівник працює менше встановленої норми за домовленістю сторін або на підставі законодавчо визначених обставин (наприклад, вагітність, догляд за дитиною). Гнучкий вибір годин і днів — ключова ознака неповного робочого часу. 

Скорочена тривалість робочого часу — це законодавчо встановлена норма для певних категорій працівників. Тут працівник не обирає години самостійно, і скорочення застосовується автоматично.

Чи можна встановити неповний робочий час за заявою працівника?

Якщо працівник бажає працювати менше ніж повна норма, він подає письмову заяву, у якій зазначає бажаний режим роботи. Але роботодавець не зобов’язаний беззаперечно погоджуватися на встановлення неповного робочого часу. Однак не можна відмовити в установленні неповного робочого часу працівникам, перерахованим в ч. 1 ст. 56 КЗпП.

У яких випадках роботодавець зобов’язаний погодити неповний робочий час?

Роботодавець зобов’язаний погодити неповний робочий час:

• вагітній працівниці; 
• жінці, яка має дитину до 14 років або дитину з інвалідністю;
• жінці, яка доглядає за хворим членом сім’ї;
• особі з інвалідністю;

• батьку, який виховує дітей без матері (в тому числі в разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також на опікунам (піклувальникам), одному з прийомних батьків, одному з батьків-вихователів.

  Які документи потрібно оформити, щоб установити неповний робочий час без помилок?

Щоб встановити неповний робочий час без помилок і ризиків, потрібно оформити:

• заяву працівника;
• наказ про встановлення неповного робочого часу;
• додаткову угоду до трудового договору (якщо він був укладений в письмовій формі).

Висновок

Встановлення неповного робочого часу потрібно достовірно задокументувати — мають бути чітко визначені години, дні та порядок оплати. Працівники, яким встановлено неповний робочий час, мають право на трудові гарантії на рівні з іншими працівниками.

Додаткові візуальні блоки

Чек-лист «Що перевірити перед переведенням працівника на неповний робочий час»

1. Підстава для неповного робочого часу:

- чи є законна підстава (вагітність, догляд за дитиною до 14 років, догляд за дитиною з інвалідністю, догляд за хворим членом сім’ї)? 

- чи є заява працівника, якщо режим встановлюється за його бажанням? 

- якщо ініціатор роботодавець, то чи попереджено працівників перед початком цих змін.

2. Формат роботи:

- чи визначено: неповний робочий день, неповний робочий тиждень або комбінований варіант? 

- чи відповідає обраний формат характеру роботи та завданням посади? 

3. Графік роботи:

- чи чітко прописані робочі дні та години? 

- чи враховані перерви та специфіка робочого процесу? 

4. Документальне оформлення:

- чи є наказ про встановлення неповного робочого часу? 

- чи потрібна додаткова угода до трудового договору? 

- чи ознайомлений працівник під підпис? 

5. Оплата праці:

- чи буде зарплата нараховуватися пропорційно відпрацьованому часу? 

- чи враховані надбавки, премії, компенсації за фактичний час? 

Зразок заяви працівника

Директору ТОВ «Авалон»

СЕРГІЄНКУ Івану

Прибиральниці службових приміщень

ІВАНЕНКО Марії Сергіївни

Заява

Прошу встановити мені неповний робочий час терміном на 2 місяці відповідно до ст. 56 КЗпП з 01.04.2026 р. по 31.05.2026 р. Прошу встановити мені неповний робочий день за графіком з понеділка по п’ятницю по 4 години.

30.03.2026                                                                                         Іваненко

Зразок наказу про встановлення неповного робочого часу

Товариство з обмеженою відповідальністю «Авалон»

ТОВ «Авалон»

Код ЄДРПОУ 13455000

НАКАЗ

31.03.2026   м.___________ №__

Про встановлення неповного робочого часу

Відповідно до ст. 56 Кодексу законів про працю України

НАКАЗУЮ

1. Встановити ІВАНЕНКО Марії Сергіївні, прибиральниці службових приміщень, неповний робочий час у вигляді неповного робочого дня з 08:00 до 12:00 терміном на 2 місяці з 01.04.2026 по 31.05.2026.
2. Оплату праці здійснювати пропорційно до відпрацьованого часу.

Підстава:

Заява Іваненко М. С. від 30.03.2026

Директор  Сергієнко  Іван СЕРГІЄНКО

Начальник відділу кадрів 

Петренко Наталія ПЕТРЕНКО

31.03.2026

З наказом ознайомлена:

Іваненко  Марія ІВАНЕНКО

31.03.2026