22.04.2026
4
Звільнення працівника: покроковий алгоритм для роботодавця у 2026 році
Дана стаття — загальний орієнтир дій роботодавця у разі звільнення працівника. Ми окреслили ключові моменти, щоб в майбутньому звільнення працівника не стало для вас сюрпризом.

Зміст статті:
- Чому помилки при звільненні дорого обходяться роботодавцю
- Загальний алгоритм звільнення: 12 кроків роботодавця
- Підстави для припинення трудового договору (ст. 36 КЗпП)
- Звільнення за власним бажанням (ст. 38 КЗпП): правила та строки
- Звільнення за угодою сторін (п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП): коли це вигідно
- Звільнення з ініціативи роботодавця: підстави та обмеження (ст. 40–41)
- Документи при звільненні: що обов'язково видати у день звільнення
- Розрахунок при звільненні: що і коли виплатити
- Висновок
Чому помилки при звільненні дорого обходяться роботодавцю
У разі недотримання норм законодавства роботодавцю загрожує відповідальність. Адже працівник може звернутися до суду. І навіть якщо звільнення було правомірним, але не оформлено належним чином, суд не стане на сторону роботодавця. В таблиці 1 нижче наведено проблеми, які може мати роботодавець внаслідок допущення помилок при звільненні.
Таблиця 1. Ризики роботодавця при неправомірному звільнення працівника
Ризик | Пояснення |
Поновлення працівника на роботі | Якщо суд визнає звільнення незаконним, працівника поновлюють на посаді. Роботодавець зобов’язаний допустити його до роботи незалежно від власних планів чи вже прийнятого нового працівника |
Виплата середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу | Суд стягує середній заробіток за весь період від звільнення до поновлення, а розгляд справи може тривати місяцями або навіть роками |
Компенсація моральної шкоди | Працівник може вимагати відшкодування моральної шкоди — і суди часто такі вимоги задовольняють |
Судові витрати та витрати на правову допомогу | Роботодавець несе витрати на адвокатів, судовий збір тощо |
Штрафи за порушення трудового законодавства | Можливі фінансові санкції від контролюючих органів |
Репутаційні ризики | Судові спори, конфлікти в колективі, зниження довіри працівників та партнерів |
Загальний алгоритм звільнення: 12 кроків роботодавця
Коротко в таблиці 2 нижче опишемо алгоритм дій роботодавця під час звільнення працівника.
Таблиця 2. Алгоритм дій роботодавця під час звільнення працівника
Крок | Пояснення |
Крок 1 — визначити законну підставу | Встановити під яку норму КЗпП підходить конкретна ситуація
|
Крок 2 — перевірити обмеження | З’ясувати, чи не перебуває працівник у відпустці або на лікарняному, чи не належить до категорій із додатковими гарантіями, які мають переважне право лишитися на роботі, або навпаки, безапеляційно підлягають звільненню за їх бажанням. Важливо: звільнення працівника під час лікарняного можливе лише за власним бажанням, за угодою сторін або у разі ліквідації підприємства. В інших випадках звільняти працівника можна лише після закінчення хвороби |
Крок 3 — дотримуватися процедур в разі потреби | Якщо підстава передбачає:
|
Крок 4 — отримати від працівника заяву або письмові пояснення (за потреби) | В заяві працівник окреслює своє бажання чи згоду на звільнення. В разі дисциплінарних проступків обов’язково має бути пояснення працівника (або акт про відмову в наданні пояснення)
|
Крок 5 — слідкувати за дотриманням строків | Вчасно видати наказ відповідно до заяв працівників. Окрім цього потрібно слідкувати за строками в разі дисциплінарного звільнення |
Крок 6 — підготувати проєкт наказу | У наказі зазначити:
|
Крок 7 — видати наказ | Підписати керівником і зареєструвати |
Крок 8 — ознайомити працівника з наказом | Працівник має поставити свій підпис. У разі відмови — потрібно скласти акт |
Крок 9 — провести остаточний розрахунок | У день звільнення виплатити:
|
Крок 10 — оформити трудову книжку (за наявності паперової) | Внести правильне формулювання підстави звільнення до трудової книжки |
Крок 11 — видати працівникові всі необхідні документи | Зокрема, копію наказу про звільнення, трудову книжку (якщо вона зберігалася в роботодавця), довідку про доходи (на вимогу), повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільненні та інші документи, на які має право працівник |
Крок 12 — зафіксувати завершення трудових відносин у кадрових документах | Закрити особову справу тощо
|
Підстави для припинення трудового договору (ст. 36 КЗпП)
В ст. 36 КЗпП наведено загальні підстави для звільнення працівника. Кожна з них потребує окремого розгляду, тож в цьому матеріалі наведемо загальну інформацію (див. таблицю 3 нижче).
Таблиця 3. Підстави для припинення трудового договору відповідно до ст. 36 КЗпП
Підстава | Нормативна підстава | Пояснення |
Угода сторін | Докладно цій підставі приділена увага далі в одному з наступних розділів | |
Закінчення строку дії трудового договору | Відповідно до п. 2 та 3 ст. 23 КЗпП з працівником може укладатися трудовий договір:
Тож після закінчення дії такого трудового договору працівник підлягає звільненню. Якщо трудові відносини фактично продовжують тривати і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення, то такий трудовий договір стає безстроковим і звільнити працівника на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП вже не можна | |
Призов або вступ працівника або роботодавця - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до ч. 3 ст. 119 КЗпП | Це добровільне звільнення узгоджене роботодавцем і працівником, що дозволяє завершити трудові відносини в будь-який час без обов'язкового двотижневого відпрацювання, якщо сторони домовляться про дату. Але відповідно до ч. 3 ст. 119 КЗпП за військовослужбовцем зберігаються місце роботи і посада. Тож не потрібно за замовчуванням звільняти мобілізованого працівника | |
Переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду | Якщо працівник переводиться на роботу до іншого роботодавця, то можна застосовувати таку підставу. Зауважте, що необов’язково звільнятися саме на підставі п. 5 ч. 1 ст. 36 КЗпП — можна звільнитися за будь-якою підставою (наприклад, за угодою сторін чи за власним бажанням). Справа в тому, що раніше звільнення у зв’язку з переведенням мало певні нюанси. Наприклад, при звільненні колишній роботодавець працівника мав перерахувати новому роботодавцю суму за невикористані відпустки на момент звільнення. Але з 19.07.2022 такої норми в законодавстві вже немає (ч. 4 ст. 24 Закону про відпустки виключено). Тож роботодавець у разі звільнення за переведенням має компенсувати працівникові невикористані відпустки. Зауважте, що в разі використання даної підстави для звільнення, потрібно все рівно оформити прийняття на нову роботу працівника з поданням Повідомлення до ДПС та додатку 5 Податкового розрахунку | |
Відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці | Відмова має бути зафіксована документально. Пам’ятайте: відповідно до ст. 44 КЗпП в разі звільнення працівника на підставі п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП йому виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку | |
Набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено | Роботодавцю потрібно отримати копію вироку суду, який набрав законної сили. Відповідно до ч. 2 ст. 36 КЗпП особа підлягає звільненню з посади у триденний строк з дня отримання копії відповідного судового рішення | |
Укладення трудового договору (контракту), всупереч вимогам Закону № 1700 | Такі підстави для звільнення виникають на підставі спеціальних законів. Докладно на цьому в межах цього матеріалу зупинятися не будемо | |
Звільнення з підстав, передбачених Законом № 1682 | ||
Набрання законної сили рішенням суду стосовно особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування | ||
Підстави, передбачені трудовим договором з нефіксованим робочим часом, контрактом | Статтею 21-1 КЗпП передбачено укладання трудового договору з нефіксованим робочим часом. В ст. 21-1 КЗпП визначені підстави для припинення такого трудового договору | |
Смерть роботодавця - фізичної особи або набрання законної сили рішенням суду про визнання такої фізичної особи безвісно відсутньою чи про оголошення її померлою | На цій підставі центр зайнятості звільняє працівника відповідно до Порядку № 1172. Згідно з ч. 3 ст. 36 КЗпП для припинення трудового договору з підстав, передбачених п. 8-1 ч. 1 ст. 36 КЗпП, працівник подає в електронній або паперовій формі до будь-якого центру зайнятості заяву про припинення трудового договору з викладенням відповідної інформації та копії документів, що підтверджують обставини, які виникли | |
Смерть працівника, визнання його судом безвісно відсутнім або оголошення померлим | Докладно цю підставу для звільнення ми розглянули в матеріалі тут | |
Відсутність працівника на роботі та інформації про причини такої відсутності понад чотири місяці поспіль | Звільнення за цією підставою є правом роботодавця, але не обов’язковим. Зауважте, що в будь-якому випадку підставою для звільнення може бути тільки безперервна відсутність жодного зв’язку з працівником понад 4 місяці |
Звільнення за власним бажанням (ст. 38 КЗпП): правила та строки
Ініціатором звільнення може виступати працівник. Законодавство не містить переліку підстав, за якими можна звільнятися працівнику за власним бажанням. Причини можуть бути різні, але ч. 1 ст. 38 КЗпП містить одну умову — про звільнення працівник має попередити роботодавця письмово за два тижні. Тобто працівник пише заяву, в якій вказує бажану дату звільнення. Така дата має настати не раніше, ніж за два тижні після написання заяви. В таблиці 4 нижче розглянемо нюанси, пов’язані з цим моментом.
Таблиця 4. Звільнення за власним бажанням: строки
Питання | Відповідь |
Як розраховується строк, тривалістю два тижні? | Двотижневий строк починається з наступного дня після подання письмової заяви працівника про звільнення — такий висновок можна зробити із роз’яснень Східного міжрегіонального управління Держпраці тут |
Хто з працівників має право на звільнення без очікування двох тижнів? | По-перше, в ч. 1 ст. 38 КЗпП перераховані поважні причини, при настанні яких, роботодавець зобов’язаний звільнити працівника у строк, про який просить працівник. Такою причиною являється неможливість продовження роботи у зв’язку з:
Зверніть увагу: перелік поважних причин не є вичерпним. Тобто за наявності інших поважних причин для звільнення швидше, ніж за два тижні, роботодавець має підти на зустріч працівнику. По-друге, окрема підстава для припинення трудового договору в строк, про який просить працівник, визначена ч. 1 ст. 4 Закону № 2136 — у зв’язку з веденням бойових дій у районах, в яких розташоване підприємство, установа, організація, та існуванням загрози для життя і здоров’я працівника. Зверніть увагу: в даному випадку підстава для звільнення — ч. 1 ст. 38 КЗпП. При цьому ч. 1 ст. 4 Закону № 2136 дозволяє працівнику звільнитися терміново, а не попереджати роботодавця за два тижні про звільнення. Але так діяти не можна, якщо працівник:
|
Працівник після закінчення двотижневого терміну залишається на роботі. Чи обов’язково його треба звільнити? | Ні, звільняти його не потрібно — згідно із ч. 2 ст. 38 КЗпП, якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, роботодавець не вправі звільнити його за поданою раніше заявою. Але, коли на місце працівника вже запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору, то потрібно припинити трудовий договір з працівником, не дивлячись на зміну його рішення |
Якщо за власним бажанням хоче звільнитися працівник, який працює за строковим трудовим договором, то врахуйте наступне. Робота за строковим трудовим договором означає, що працівника прийнято на роботу на певний термін і по закінченню цього періоду, якщо трудовий договір не буде продовжений, то працівник звільняється. Тобто завчасно працівник знає дату свого звільнення. Не дивлячись на це, він може звільнитися за власним бажанням і раніше строку, обумовленого в трудовому договорі. Дозволяє це зробити ч. 1 ст. 39 КЗпП.
По-перше, мають бути підстави для звільнення за власним бажанням. В цьому випадку звільнятися можна:
- на підставах, перерахованих в ч. 1 ст. 38 КЗпП (див. таблицю 4 вище);
- в разі хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи за трудовим договором;
- порушення роботодавцем законодавства про працю, колективного або трудового договору.
По-друге, з норм ч. 1 ст. 39 КЗпП можна зробити висновок, що працівнику, який працює на умовах строкового трудового договору, не потрібно попереджати роботодавця про звільнення не раніше, ніж за два тижні. Тобто працівника потрібно звільнити в день, який вказаний в заяві про звільнення.
Звільнення за угодою сторін (п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП): коли це вигідно
У разі домовленості між працівником і роботодавцем про припинення трудового договору за п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП трудовий договір припиняється в строк, визначений сторонами. Східне міжрегіональне управління Держпраці в роз’ясненні тут наголошує, що припинення трудового договору за п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП застосовується у випадку взаємної згоди сторін. При цьому пропозиція (ініціатива) про припинення трудового договору може виходити як від працівника, так і від роботодавця. Зауважте, що у випадку виникнення судових спорів, суди досліджують саме факт наявності взаємної згоди сторін на звільнення. Однак чинне законодавство не встановлює обов’язкової письмової форми для оформлення угоди сторін про припинення трудового договору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП. Така домовленість може бути реалізована як через подання працівником заяви про звільнення за угодою сторін із подальшим погодженням роботодавця, так і шляхом висловлення пропозиції (ініціативи) однією зі сторін трудового договору. При цьому сама угода про припинення трудових відносин може бути укладена й в усній формі.
Вигідно користуватися такою підставою для звільнення, якщо працівник немає часу чекати два тижні. На відміну від звільнення за власним бажанням (ст. 38 КЗпП), тут не потрібно відпрацьовувати 2 тижні — працівник звільняється в день, зазначений в заяві про звільнення. Дата звільнення попередньо узгоджена з роботодавцем.
Ще один нюанс важливий саме для працівника — якщо працівник після звільнення буде ставати на облік в центрі зайнятості, як безробітний, то має значення підстава звільнення з попередньої роботи. Якщо звільнення відбулося:
- за власним бажанням, то в разі, якщо звільнення відбулося без поважних причин, перерахованих в ч. 1 ст. 38 КЗпП та ч. 1 ст. 39 КЗпП, страхові виплати виплачуються з 91-го дня після набуття статусу безробітного (п. 1 п. 18 Порядку № 735);
- за угодою сторін, то страхові виплати призначаються з 1-го дня після набуття статусу безробітного.
Звільнення з ініціативи роботодавця: підстави та обмеження (ст. 40–41)
Підстави для звільнення працівника за ініціативою роботодавця перераховані в ст. 40-41 КЗпП. Наголосимо, що для звільнення недостатньо одного бажання роботодавця — мають бути докази та підстави для звільнення. Адже досить часто звільнені працівники звертаються до суду. Суди в свою чергу прискіпливо вивчають докази, які слугують підставою для звільнення. Зауважте, що в більшості випадків відповідно до ст. 43 КЗпП звільнення з ініціативи роботодавця потрібно узгодити із профспілковим органом. Але в період дії воєнного стану ст. 43 КЗпП не застосовуються (ч. 2 ст. 5 Закону № 2136), крім випадків звільнення працівників підприємств, установ або організацій, обраних до профспілкових органів. В таблиці 5 нижче пояснимо нюанси звільнення працівників з ініціативи роботодавця.
Таблиця 5. Підстави для припинення трудового договору відповідно до ст. 40-41 КЗпП
Підстава | Нормативна підстава | Пояснення |
Зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідація, реорганізація, банкрутство або перепрофілювання підприємства | Таке звільнення потребує письмового попередження працівника за 2 місяці (ч. 1 ст. 49-2 КЗпП). Зауважте, що в період воєнного стану теж варто дотримуватися цього терміну, адже уточнення ч. 2 ст. 3 Закону № 2136 стосуються лише попередження про зміну істотних умов праці та зміну умов оплати праці, а не звільнення. Разом із повідомленням про майбутнє звільнення роботодавець повинен виконати вимогу ч. 2 ст. 40 КЗпП і запропонувати працівникові іншу роботу. Зверніть увагу: під час вивільнення працівників у разі змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі відповідно до ст. 42 КЗпП та ст. 184 КЗпП. Якщо працівник відмовляється від запропонованої роботи, його відмову потрібно зафіксувати в письмовому вигляді. При цьому роботодавець повідомляє державну службу зайнятості про заплановане вивільнення працівника. Пам’ятайте: відповідно до ст. 44 КЗпП в разі звільнення працівника на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП йому виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку | |
Скорочення чисельності або штату працівників | ||
Виявлена невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи | Потрібно зібрати документальні докази або невідповідності працівника або стану здоров’я, який заважає продовжувати дану роботу. Попереджати працівника завчасно про звільнення не потрібно. Але перед звільненням потрібно виконати вимогу ч. 2 ст. 40 КЗпП і запропонувати працівникові іншу роботу, яка відповідає кваліфікації працівника чи допускається за станом його здоров’я. Пам’ятайте: відповідно до ст. 44 КЗпП в разі звільнення працівника на підставі п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП йому виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку | |
В разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених обов'язків вимагає доступу до державної таємниці | ||
Систематичне невиконання працівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення | Обов’язкова умова — систематичність, тобто порушення має бути не одноразовим, а повторним. На момент нового порушення у працівника повинно бути чинне дисциплінарне стягнення (догана). Потрібно встановити, що працівник не мав об’єктивних причин стосовно порушення (хвороба, форс-мажор тощо). Завчасно повідомляти працівника про звільнення не потрібно. Вихідна допомога не виплачується | |
Прогул без поважних причин | Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП прогулом, зокрема, є відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня. Східне міжрегіональне управління Держпраці у роз’ясненні тут зазначає, що не може вважатися прогулом:
Разом з тим, оцінку «поважності» причини відсутності працівника на роботі в кожному конкретному випадку даватиме роботодавець, а при виникненні трудового спору — суд. В будь-якому випадку потрібно зібрати документальні докази відсутності на роботі працівника без поважних причин, а також отримати пояснення від порушника | |
Нез'явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності | Звільнення за цією підставою є правом роботодавця, але не обов’язково звільняти працівника, якщо роботодавець бажає залишити його на роботі. Зауважте, що в будь-якому випадку підставою для звільнення може бути тільки безперервна непрацездатність більше 4 місяців | |
Поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу | Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню (ст. 235 КЗпП). Тобто в разі поновлення працівника, особа, яка працювала на його місці, звільняється відразу ж. При цьому в КЗпП не передбачено завчасного попередження працівника про звільнення на підставі п. 6 ч. 1 ст. 40 КЗпП. Однак потрібно запропонувати претенденту на звільнення іншу посаду (ч. 2 ст. 40 КЗпП). Пам’ятайте: відповідно до ст. 44 КЗпП в разі звільнення працівника на підставі п. 6 ч. 1 ст. 40 КЗпП йому виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку | |
Поява на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння | Східне міжрегіональне управління Держпраці у роз’ясненні тут рекомендує роботодавцю встановити і документально зафіксувати факт порушення трудової дисципліни у внутрішніх документах. Для визначення зовнішніх ознак сп’яніння можна керуватися Інструкцією № 1452/735. Разом з тим, притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника є правом, а не обов’язком роботодавця. Тобто роботодавець може не застосовувати дисциплінарне стягнення або обмежитися оголошенням догани | |
Вчинення за місцем роботи викрадення майна роботодавця | Звільнення можливе лише тоді, коли:
Самого внутрішнього розслідування чи акта роботодавця недостатньо | |
Призов або мобілізація роботодавця - фізичної особи під час особливого періоду | Це підстава для припинення відносин у разі неможливості продовження роботи через призов власника-ФОП. Юридичні особи не можуть звільняти працівників за цією підставою | |
Встановлення невідповідності працівника займаній посаді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі протягом строку випробування | В такому випадку попередити робітника необхідно за три дні, як передбачено ч. 2 ст.28 КЗпП. Східне міжрегіональне управління Держпраці у роз’ясненні тут зауважує, що звільняючи працівника за невідповідність вимогам роботи, керівник має вказати ці вимоги. Вони, в свою чергу, мають бути зазначені в документах, які підтверджують невідповідність працівника | |
Вчинення працівником мобінгу (цькування), встановленого судовим рішенням, що набрало законної сили | Звільнення за цією підставою можливе лише на підставі рішення суду | |
Розірвання трудового договору за ініціативою роботодавця в особливих випадках | Стаття 41 КЗпП застосовується лише до спеціальних категорій працівників і дозволяє звільнення навіть за одноразове грубе порушення або за дії, що підривають довіру чи несумісні з посадою. Водночас роботодавець повинен мати чіткі докази та суворо дотриматися процедури, інакше високий ризик поновлення працівника через суд |
Документи при звільненні: що обов'язково видати у день звільнення
В таблиці 6 нижче наведено документи, які потрібно обов’язково видати працівнику у день звільнення.
Таблиця 6. Документи, які видаються працівнику в день звільнення
Документ | Пояснення |
Копія наказу про звільнення | Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП в день звільнення роботодавець має видати працівнику копію наказу про звільнення |
Повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільненні | Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП в день звільнення роботодавець має надати письмове повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільненні працівника |
Трудова книжка | Якщо трудова книжка знаходиться в роботодавця або працівник надав її для внесення відповідного запису, то пам’ятайте, що відповідно до вимог п. 2.26 Інструкції № 58 у трудовій книжці записи про причини звільнення повинні точно відповідати формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю КЗпП. Зверніть увагу: трудову книжку за бажанням працівника можна відправити за кордон. Наприклад, працівник перебуває за кордоном та прийняв рішення звільнятися. Держпраці в роз’ясненні тут зауважує, що можливе пересилання трудової книжки поштою за межі України. Оскільки трудова книжка відсутня серед переліку вкладень, заборонених до пересилання у міжнародних поштових відправленнях. За письмовою згодою працівника її можна переслати закордон |
Розрахунок при звільненні: що і коли виплатити
Якою б не була причина звільнення, працівник має при звільненні отримати остаточний розрахунок. Згідно з ч. 1 ст. 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому відбувається:
- в день звільнення;
- якщо працівник в день звільнення не працював — не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
В таблиці 7 нижче розглянемо нюанси остаточного розрахунку з працівником.
Таблиця 7. Остаточний розрахунок з працівником при звільненні: нюанси
Нюанси остаточного розрахунку з працівником | Пояснення |
Рахується зарплата за фактично відпрацьований час | Потрібно розрахувати зарплату за фактично відпрацьований час в місяці звільнення |
Розраховується кількість днів оплачуваних відпусток, які працівник не встиг використати — вони компенсуються при звільненні | Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону про відпустки в разі звільнення працівника йому компенсуються невикористані на дату звільнення щорічні відпустки, а також відпустка у зв’язку з наявністю дітей. Розрахунок днів, які підлягають компенсації, потрібно здійснити за правилами, описаними тут. Розрахунок компенсації за невикористану відпустку відбувається за правилами Порядку № 100. Нагадаємо, що відповідно до абз. 2 п. 2 Порядку № 100 обчислення середнього заробітку для компенсації за відпустки, набуті по 31.12.2023, розраховується, виходячи з виплат за 2023 рік. Компенсація за відпустки, набуті з 01.01.2024, розраховується за загальними правилами абз. 1 п. 2 Порядку № 100 — в загальному випадку розрахунковим періодом є 12 календарних місяців, що передують місяцю виплати компенсації за невикористану відпустку |
За потреби утримуються зайво нараховані відпускні, якщо працівник використав більше відпустки, ніж належало до звільнення | Якщо при звільненні виявиться, що працівник перевикористав належні йому на момент звільнення дні відпусток, то з працівника потрібно утримати відпускні за такі відпустки. Вичерпний перелік ситуацій, коли утримання відпускних не провадиться, якщо працівник звільняється з роботи, містять п. 2 ч. 2 ст. 127 КЗпП та ч. 2, 3 ст. 22 Закону про відпустки |
У випадках, передбачених ст. 44 КЗпП виплачується вихідна допомога | Розмір визначається ст. 44 КЗпП залежно від підстави звільнення. В будь-якому випадку потрібно розрахувати середньомісячний заробіток за правилами, визначеними в п. 8 Порядку № 100 |
Перераховується ПДФО | У разі звільнення працівника роботодавець зобов'язаний провести перерахунок ПДФО. Така вимога передбачена п.п. «в» п.п. 169.4.2 ПКУ |
Донарахування ЄСВ в місяці звільнення працівника | Відповідно до п.п. 6 п. 2 розд. ІІІ Інструкції № 449 в разі повністю відпрацьованого місяця на зарплату основного працівника без інвалідності ЄСВ має бути нараховане не нижче, ніж ЄСВ з мінзарплати. Отже, якщо працівник звільняється:
|
Висновок
Підстави припинення трудових відносин чітко визначені в КЗпП. Звільнення можливе лише за наявності конкретної правової підстави, передбаченої законодавством, та за умови суворого дотримання встановленої процедури.
Умовно всі підстави можна поділити на три групи:
- за ініціативою працівника;
- за угодою сторін;
- за ініціативою роботодавця — у випадках, прямо визначених законом.
Ключовими умовами законності звільнення є:
- наявність підтвердженої підстави;
- документальне оформлення;
- дотримання строків;
- врахування гарантій для окремих категорій працівників;
- проведення повного розрахунку в день звільнення.
22.04.2026
4
