Відповідно до пп. 240.1.1 ПКУ, платниками податку є суб'єкти господарювання під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення.

Відповідно до пп. 242.1.1 ПКУ, об'єктом та базою оподаткування є обсяги та види забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Але, відповідно до п. 240.7 ПКУ, не є платниками податку за викиди двоокису вуглецю суб’єкти, зазначені у пункті 240.1 цієї статті, якими здійснюються такі викиди в обсязі не більше 500 тонн за рік.

Отже, щодо зберігання пального для власних потреб. Податківці роз’яснюють в ЗІР: https://zir.tax.gov.ua/main/bz/view/?src=ques&id=41548

суб’єкт господарювання, який зберігає пальне (бензин, дизель, газ) у ємностях (власних або орендованих) у своїх приміщеннях або територіях є платником екологічного податку і має отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Податківці роз’яснюють, що експлуатація ємностей з пальним передбачає, зокрема, випаровування забруднюючих речовин через дихальні клапани резервуарів. Суб’єкт господарювання самостійно визначає обсяги викидів забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення на підставі матеріалів проведеної інвентаризації викидів, які містять інформацію щодо назв речовин (сполук), що утворюються стаціонарним джерелом забруднення, а також об’ємів викидів, класу небезпечності деяких із них та орієнтовно безпечного рівня впливу речовин (сполук). На практиці сума екологічного податку після розрахунку не суттєва і розрахунок підтвердить, що не виникає об’єкт оподаткування екологічним податком.

Роз’яснення податківців про підрахунок викидів двоокису вуглецю https://zp.tax.gov.ua/media-ark/news-ark/print-433521.html