Щодо міжнародної частини перевезення імпортного товару. Таке перевезення здійснюється на підставі CMR. В CMR зазначається місце вивантаження у 3 графі – Дніпро. Тобто вона є документом за яким імпортний товар після митного очищення може безперешкодно пересуватися територією іншої держави до місця вивантаження відповідно до зазначеної у 3 графі адреси. CMR за своєю суттю є договором між власником вантажу (підприємством А) та перевізником (підприємством В), за такою CMR один власник, один перевізник, і одне місце розвантаження (місце доставки).

Щодо внутрішньої частини перевезення. Відповідно до розд. І Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу від 14.10.97 р. № 363, з урахуванням змін, внесених наказом Мінрегіонрозвитку від 14.11.2024 р. № 1332 (https://ips.ligazakon.net/document/re43176?an=125) (далі – Правила № 363):

автомобільний перевізник – фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;

вантажовідправник – фізична особа, фізична особа-підприємець або юридична особа, яка надає перевізнику вантаж для перевезення та вносить відповідні відомості до товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж;

вантажоодержувач – фізична особа, фізична особа-підприємець або юридична особа, яка здійснює прийом вантажу та розвантаження транспортного засобу у порядку, встановленому законодавством.

Згідно п. 11.1 глави 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу від 14.10.97 р. № 363, з урахуванням змін, внесених наказом Мінрегіонрозвитку від 14.11.2024 р. № 1332 (далі – Правила № 363) основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. І в п. 10.8 Правил № 363 передбачено, що ТТН заповнюють відповідно до глави 11 цих Правил.

Вантажовідправником за ТТН є підприємство А, автоперевізником – підприємство Г, вантажотримувачем – підприємство А.

Зверніть увагу, що ТТН – єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов’язкові реквізити, передбачені Законом України «Про автомобільний транспорт» та цими Правилами (абз. 27 п. 1 Правил № 363).

Завважимо, що відомості про вантаж (графи 1-10 ТТН) мають бути заповнені всі. Адже відповідно п. 11.6 Правил № 363 у тих випадках, коли в ТТН немає можливості зазначити всі найменування вантажу, підготовленого для перевезення, до такої накладної Замовник додає документ довільної форми з обов’язковим зазначенням відомостей про вантаж (графи 1–10 товарно-транспортної накладної). У таких випадках в ТТН зазначається, що до неї додається як товарний розділ документ у паперовій або електронній формі, без якого товарно-транспортна накладна вважається недійсною і не може використовуватись для розрахунків із Замовником.

Тож з вищенаведеного випливає, що відомості про вантаж мають бути у ТТН, у т. ч. й про ціну та загальну вартість вантажу, що перевозиться за такою ТТН.

Завважимо, що згідно ст. 924 ЦКУ перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини. А відомості про товар, зазначені в ТТН, і є підставою для виставлення претензій та визначення суми відшкодування збитків.