Відповідно до ст. 307 Господарського кодексу України (далі – ГКУ) та ст. 909 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов’язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов’язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. При цьому умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб’єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються кодексами, законами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов’язань (ч. 3 ст. 307 ГКУ, ч. 4 ст. 909 ЦКУ).

Виконавець організовує для замовника перевезення його вантажу згідно Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 р. № 2344-III (далі – Закон № 2344) тощо. Стаття 47 Закону № 2344 розділяє перевезення вантажів та допоміжні операції, пов’язані з цими перевезеннями, зокрема, до останніх відносять транспортно-експедиційні послуги.

Зверніть увагу на ст. 902 ЦКУ, за якою виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору. По суті, може мовитися про договір субпідряду. Так, відповідно до ч. 1 ст. 838 ЦКУ підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником – як замовник.

Можливість оформлення договору субпідряду на перевезення згадується, наприклад, у Порядку реалізації положень Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенції МДП) 1975 року, затвердженому наказом Мінфіну від 20.11.2017 р. № 953.

Відповідно до ст. 316 ГКУ за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов’язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов’язаних з перевезенням вантажу.

Регулює транспортно-експедиторську діяльність Закон України «Про транспортно-експедиторську діяльність» від 01.07.2004 р. № 1955-IV (далі – Закон № 1955). Експедитор може бути безпосереднім перевізником, тобто суміщувати як перевезення, так і надання послуг перевезення.

Отже виходить, що залучення виконавцем перевезення за договором (генеральним підрядником) третіх осіб (підрядників) можливе на законодавчих підставах. Втім радимо ще проконсультуватися з юристами, адже правильне встановлення договірних відносин лежить у правовій площині.