Облік програмних продуктів на підприємстві: від ліцензій до мобільних додатків

Загальні визначення та поняття

Почнемо з того, що програмний продукт – це програмне забезпечення, результат комп’ютерного програмування у вигляді операційної системи, системної, прикладної, розважальної та/або навчальної комп’ютерної програми (їх компонентів), а також у вигляді інтернет-сайтів та/або онлайн-сервісів та доступу до них, примірники (копії, екземпляри) комп’ютерних програм, їх частин, компонентів у матеріальній та/або електронній формі, у тому числі у формі коду (кодів) та/або посилань для завантаження комп’ютерної програми та/або їх частин, компонентів у формі коду (кодів) для активації комп’ютерної програми чи в іншій формі, криптографічні засоби захисту інформації. Саме таку всеохоплюючу характеристику надає п. 20 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Національну програму інформатизації» від 01.12.2022 р. № 2807-IX (далі – Закон № 2807).

До речі, свого часу податківці в листі ДФС від 29.10.2015 р. № 16425/10/26-15-15-01-09 зазначали: програмний продукт (програмний засіб, програмне забезпечення) не має окремо визначеного коду УКТ ЗЕД та розглядається як результат виконання послуг, який має бути зафіксований на відповідному матеріальному носії (паперовому, диску для лазерних систем зчитування, флеш-карті, зйомному жорсткому диску тощо) виконавця або замовника, або може бути переданий виконавцем замовнику з використанням мережі Інтернет електронною поштою або іншими засобами передачі інформації. Здебільшого це роз’яснення знадобиться нам при подальшому розгляді обліку та оприбуткування придбання програмної продукції у нерезидента.

Поняття «комп’ютерна програма» знаходимо в п. 26 ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» від 01.12.2022 р. № 2811-IX (далі – Законі № 2811). Це набір інструкцій у вигляді слів, цифр, кодів, схем, символів чи в будь-якому іншому вигляді, виражених у формі, придатній для зчитування комп’ютером (настільним комп’ютером, ноутбуком, смартфоном, ігровою приставкою, смарт-телевізором тощо), які приводять його у дію для досягнення певної мети а  бо результату, зокрема операційна система, прикладна програма, виражені у вихідному або об’єктному кодах.

Наприклад, операційна система – це комплекс програм, що забезпечує управління апаратними засобами комп’ютера, організовує роботу з файлами та виконання прикладних програм, здійснює введення та виведення даних (див. https://moz.gov.ua/uk/bazove-programne-zabezpechennya-personalnih-komp-yuteriv-operacijni-sistemi-yih-sumisnist).

До прикладної програми відносять, зокрема, систему управління базами даних, графічні процесори, банківські та бухгалтерські програми, правові довідкові системи тощо.

База даних (компіляція даних) – сукупність творів, даних або будь-якої іншої інформації у довільній формі, що розташовані у систематизованому або упорядкованому вигляді, що можуть бути доступні за допомогою спеціальної пошукової системи та/або на основі електронних засобів (комп’ютера) чи інших засобів (п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону № 2811).

А п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2807 додає: база даних – систематизована сукупність даних, що відображає стан об’єктів та їх взаємозв’язків у визначеній предметній сфері.

Комп’ютерні програми, бази даних (компіляції даних), якщо вони за добором або упорядкуванням їх складових частин є результатом інтелектуальної діяльності вважають об’єктом авторського права (п.п. 16 та 17 ч. 1 ст. 6 Закону № 2811). Ці об’єкти охороняються законом (ст. 7 Закону № 2811). 

Відповідно до ст. 20 Закону № 2811 охорона комп’ютерної програми поширюється на комп’ютерні програми, виражені у вихідному або об’єктному кодах, якщо вони є оригінальними. Охорона надається формі вираження комп’ютерної програми.

При цьому не є формами вираження комп’ютерної програми:

• графічний інтерфейс користувача;

• набір виконуваних функцій;

• формат файлів даних, які використовуються у комп’ютерній програмі для експлуатації її функцій.

Згідно ст. 21 Закону № 2811 бази даних (компіляції даних) охороняються авторським правом, якщо вони за добором та/або упорядкуванням їх складових частин є результатом творчої діяльності. Охорона баз даних не поширюється і не завдає шкоди будь-яким правам на їх складові частини, що увійшли до складу баз даних.

Охорона баз даних не поширюється на комп’ютерні програми, що використовувалися під час створення або необхідні для функціонування баз даних.

Відповідно до п. 27 ч. 1 ст. 1 Закону № 2811 копія – це відтворений у будь-якій об’єктивній формі об’єкт авторського права та/або суміжних прав. Копія твору, виконана у будь-якій матеріальній формі, є примірником твору. Законним користувачем:

• бази даних є особа, яка правомірно володіє копією бази даних, виготовленою правомірно (п. 20 ч. 1 ст. 1 Закону № 2811);

• комп’ютерної програми є особа, яка правомірно володіє копією комп’ютерної програми, виготовленою правомірно (п. 21 ч. 1 ст. 1 Закону № 2811).

Зверніть також увагу на Правила використання комп’ютерних програм у навчальних закладах, затверджені наказом Міносвіти від 02.12.2004 р. № 903 (далі – Правила № 903).

Так, відповідно до Правил № 903 примірник комп’ютерної програми – це копія   комп’ютерної програми, яка виконана в будь-якій матеріальній формі. На практиці комп’ютерна програма може копіюватися та відтворюватися на будь-якому матеріальному носії: в пам’яті комп’ютера, на компакт-диску, флеш-карті.  Крім того, така програма може бути передана в електронній формі через інтернет.

Авторське право, право власності, майнові права

Авторське право і право власності на матеріальний, електронний (цифровий) об’єкт, в якому втілено (зафіксовано) твір, не залежать одне від одного. Відчуження матеріального, електронного (цифрового) об’єкта, в якому втілено (зафіксовано) твір, не означає передання (відчуження) майнових прав на твір і навпаки (ст. 10 Закону № 2811).

Згідно ст. 12 Закону № 2811 суб’єкт авторського права має право використовувати твір будь-яким способом (способами), а також виключне право дозволяти або забороняти використання твору іншими особами. Зокрема, способами використання твору є:

• відтворення;

• розповсюдження примірників твору;

• імпорт примірників твору;

• здавання в найм або в позичку примірників твору.

Так, позичка – це надання у користування (у тому числі у визначений спосіб) примірника твору, фонограми, відеограми на встановлений строк, за умови що такі дії не мають самостійного економічного значення (п. 38 ч. 1 ст. 1 Закону № 2811).

Майнові права на твір можна передати (відчужити) іншій особі на підставі закону чи правочину (ч. 2 ст. 12 Закону № 2811):

• повністю (на всі способи використання твору на території всіх держав світу);

• частково (на окремі способи використання твору на території всіх держав світу або на окремі способи використання твору на території окремих держав світу, або на всі способи використання твору на території окремих держав світу).

Особа, до якої перейшли майнові права на твір у повному складі або частково, є суб’єктом авторського права у межах набутих прав.

Суб’єкт авторського права має право надати дозвіл на використання твору або розпоряджатися майновими правами на твір в інший спосіб, що не суперечить закону.

Крім того, автор незалежно від відчуження вищезазначених майнових прав на твір має право на справедливу винагороду за відповідні способи використання твору.

Види правочинів щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності передбачені ст. 1107 ЦКУ. Це:

• ліцензія на використання об’єкта права інтелектуальної власності;

• ліцензійний договір;

• договір про створення за замовленням і використання об’єкта права інтелектуальної власності;

• договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності;

• інший правочин щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності.

Нюанси передачі майнових прав

Майнові права на твір (комп’ютерну програму) автор (інша особа, що має авторське право) має право передавати будь-якій іншій особі повністю або частково (ст. 1113 ЦКУ).

Виключне право на використання твору автором (чи іншою особою, що має авторське право) дозволяє йому використати твір у будь-якій формі та у будь-який спосіб.

ЦКУ встановлює три види ліцензій, які можуть надаватися згідно з ліцензійною угодою (ч. 3 ст. 1108):

• виключна ліцензія – видається лише одному користувачу (ліцензіату), унеможливлюючи використання ліцензіаром об’єкта права інтелектуальної власності в сфері, що обмежена цією ліцензією, і видачу іншим особам ліцензій на використання цього об’єкта в зазначеній сфері;

• одинична ліцензія – видається лише одному користувачу (ліцензіату) і виключає видачу ліцензії на використання об’єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, іншим особам, але не виключає можливості використання ліцензіаром (власником) свого об’єкта у сфері дії ліцензії;

• невиключна ліцензія – дозволяє використовувати об’єкт права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, як самим ліцензіаром (власником), так і видавати ліцензії на використання цього об’єкта у зазначеній сфері іншим особам.

В залежності від виду ліцензії здійснюється й облік програмних продуктів на підприємстві.

І у ЗЕД операції в сфері, пов’язаній з інформаційними технологіями, мають певні додаткові нюанси. Про них та детально про облік програмних продуктів на підприємстві ми розповімо у наступних статтях.