Довгострокова валютна позика від засновника-нерезидента-2025: нюанси обліку

У статті «Довгострокова валютна позика від засновника-нерезидента-2025» ми розповіли про визнання та оцінку зобов’язання за валютною позикою, визначення її теперішньої вартості та нагадали правила визначення ставки дисконтування.

Далі ми розглянемо важливі облікові нюанси такої позики. І перш за все, наведемо практичний приклад визначення теперішньої вартості валютної позики.

Приклад. Нерезидент – засновник у 4 кварталі 2024 року надав підприємству поворотну фінансову допомогу (ПФД або безвідсоткову валютну позику). Її розмір складає 20000 дол. США, строк користування – 15 місяців (1 рік та 3 місяці), повернення відбуватиметься однією сумою по закінченні строку користування позикою (31.12.2025 р.). Ринкова ставка відсотка дорівнює 18% річних.

Завважимо, що зазвичай в бухобліку результат дисконтування ПФД, отриманої від засновника відображають у складі власного капіталу. Адже за суттю будь-які операції, пов’язані із отриманням  активів (внесків) від засновників (власників), у тому числі у вигляді ПФД, не призводять до виникнення доходів та витрат у їх значенні, наведеному  у ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV (далі – Закон про бухоблік). А отже такий дисконт не має враховуватися при визначенні фінансового результату, й відповідно – впливати на розрахунок об’єкта оподаткування позичальника – платника податку на прибуток.

У бухобліку пропонуємо наступні проводки обліку дисконту:

• Дт 506 «Інші довгострокові позики в іноземній валюті» Кт 425 «Інший додатковий капітал» (при отриманні ПФД);

• Дт 425 Кт 506  (при амортизації дисконту).

Аналогічну позицію викладено, зокрема, в постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2021 р. у справі № 140/7964/20 (провадження № А/857/124/21). Щоправда, у ній розглянуто облік за міжнародними стандартами, але на нашу думку, підприємствам, які послуговуються НП(С)БО слід застосовувати вищезазначений підхід.

Також нагадаємо, що дисконт за довгостроковою позикою, отриманою не від засновника, відображають інакше. А саме: Дт 505 «Інші довгострокові позики в національній валюті», 506  Кт 733 «Інші доходи від фінансових операцій» (сума дисконту); Дт 952 «Інші фінансові витрати» Кт 505, 506 (амортизація дисконту).

Отже майбутня вартість валютної позики дорівнює 20000 дол. США, ефективна квартальна ставка відсотка ((1 + 0,18)^1/4– 1) становить 4,22%.

Теперішня вартість валютної позики: 16265,77 дол. США (20000 дол. США : (1 + 0,0422)⁵= 20000 дол. США : 1,229576).

Сума дисконту за цією позикою дорівнює: 3734,23 дол. США (20000 дол. США – 16265,77 дол. США). 

Таблиця. Розрахунок теперішньої вартості зобов’язання за позикою/амортизації дисконту

Валютна позика: облік курсових різниць

Відповідно до п.п. 4, 7 та 8 НП(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів»   заборгованість за основною сумою валютної позики від засновника-нерезидента є монетарною статтею балансу. За такою статтею курсові різниці розраховують:

• на кожну дату балансу (31 березня, 30 червня, 30 вересня та 31 грудня). Це випливає з п. 3 НП(С)БО 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах»: датою балансу вважають дату, на яку складено баланс підприємства. Це роблять по закінченні останнього дня звітного періоду (останній день кварталу), у тому числі, при складанні проміжної фінансової звітності: згідно ч. 1 ст. 13 Закону про бухоблік, п. 1 розд. II НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»);

• на дату здійснення госпоперації. Як ми вже зазначали, спочатку валютну позику зараховують на розподільчий рахунок (Дт 316 Кт 506). Наступною госпоперацією є перерахування цих коштів на поточний рахунок підприємства – позичальника (Дт 312 Кт 316). Крім того, не слід забувати про погашення заборгованості (повернення боргу нерезиденту).  

Обчислення курсових різниць можна здійснювати за наступною формулою:

Скр = Сз × (К1 – К2),

де Скр –сума курсової різниці;

Сз – сума валютної заборгованості;

К1 – курс НБУ на дату первісного визнання заборгованості або на дату балансу; 

К2 – курс НБУ на дату визначення курсової різниці (на дату балансу або на дату погашення інвалютної позики).

Зверніть увагу на лист Мінфіну від 01.03.2019 р. № 35210-06-5/6144. У ньому Мінфін нагадує:

• курсові різниці від перерахунку грошових коштів в іноземній валюті та інших монетарних статей про операційну діяльність відображаються у складі інших операційних доходів (витрат);

• курсові різниці, які виникають щодо дебіторської заборгованості або зобов’язань за розрахунками із господарською одиницею за межами України, погашення яких не плануються і не є ймовірними в найближчій перспективі, відображаються у складі іншого додаткового капіталу та відображаються в іншому сукупному  доході.

Також у цьому листі Мінфін зауважує, що перекласифікація кредиторської заборгованості за позиками, отриманими українськими підприємствами від кредиторів-нерезидентів, що є асоційованими особами, без їх згоди в інструменти власного капіталу не передбачена НП(С)БО.

А отже, вищезазначені обчислені курсові різниці відображаються не у додатковому капіталі, а в складі витрат. Вибір облікових рахунків залежить від напряму використання отриманої позики:

• у межах операційної діяльності (наприклад, для поповнення обігових коштів). У цьому випадку курсові різниці, обчислені за сумою позики відображають у складі інших операційних доходів (Кт 714 «Дохід від операційної курсової різниці») або витрат (Дт 945 «Втрати від операційної курсової різниці»);

• у межах інвестиційної діяльності (наприклад, для придбання необоротних активів). У цьому випадку курсові різниці, обчислені за сумою позики відображають у складі інших доходів (Кт 744 «Дохід від неопераційної курсової різниці») або витрата (Дт 974 «Втрати від неопераційних курсових різниць»).

Бухоблік операцій з отримання, дисконтування валютної позики

(курси НБУ – умовні)