Відповідно до ст. 21 КЗпП Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін. Відповідно до ст. 102-1 КЗпП Сумісництвом вважається виконання працівником, крім основної, іншої оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації або у роботодавця - фізичної особи.Отже, так, працівник, який має основне місце роботи. може працевлаштуватись на інше підприємство на посаду директор за зовнішнім сумісництвом, і працювати у вільний від основної роботи час на умовах неповного робочого часу з графіком роботи 2 години з понеділка по п'ятницю на 0,25 ставки.Сумісництво - це робота за трудовим договором у вільний від основної роботи час, якщо на іншому підприємстві - тоді це зовнішнє сумісництво. Але на роботу приймають працівника так само як і основного працівника, тільки він у заяві про прийняття на роботу зазначає, що це місце роботи для нього є неосновне (вказує за сумісництвом) і зазначає графік роботи, який має бути у вільний від основної роботи час.