Дисконтувати довгострокову заборгованість вимагають п. 12 П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість» та п. 9 П(С)БО 11 «Зобов’язання». За ними для оцінки довгострокової заборгованості використовується теперішня вартість. Таку вартість отримують шляхом дисконтування майбутніх платежів, яка очікується для погашення зобов’язання (п. 4 П(С)БО 11).

Проблема дисконтування у тому, що П(С)БО не містять порядку та прикладів дисконтування, Мінфін так і не розробив методику дисконтування, а є лише Інформаційне повідомлення щодо ставки дисконтування довгострокової дебіторської заборгованості та довгострокових зобов’язань (https://mof.gov.ua/storage/files/%D0%86%D0%BD%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%B5%20%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%BC%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_1.pdf)

Статус даного повідомлення навіть не рекомендаційний, а суто «інформація до відома». Отже, дисконтування – це не визначена у деталях процедура, при проведенні якої опиратися можна, на загальні методи дисконтування, які відомі. Така ситуація створює ризики судових суперечок з податківцями, яких чимало.

Нові правила обліку довгострокової кредиторської та дебіторської заборгованості почали діяти з 29 жовтня 2019 року. Тобто із 29 жовтня при первісному визнанні в обліку нової довгострокової грошової заборгованості слід її дисконтувати. Тому, необхідно все ж таки з жовтня 2019 року в наказ про облікову політику внести зміни, якими затвердити основні принципи дисконтування, які застосовує підприємство. Отже, не проводити дисконтування довгострокової заборгованості є досить ризиковим. Доводити своє право доведеться у суді.