У Листі Мінпраці від 13.09.2006 №905/13/84-0 зазначено: Оскільки законодавчого визначення поняття “роз’їзний (пересувний) характер робіт” в Україні немає, то в цій частині необхідно керуватися постановою Держкомпраці і Секретаріату ВЦРПС від 01.06.89 р. № 169/10-87 “Про затвердження Положення про виплату надбавок, пов’язаних з пересувним і роз’їзним характером робіт у будівництві”, яка є чинною в Україні відповідно до Постанови Верховної Ради України від 12 вересня 1991 р. № 1545-XII “Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР”.Роз’їзний характер робіт передбачає виконання робіт на об’єктах, розташованих на значній відстані від місця розташування організації, у зв’язку з поїздками у неробочий час від місця знаходження організації (збірного пункту) до місця роботи на об’єкті й назад.Надбавка за пересувний характер робіт встановлюється робітникам в цілях компенсації підвищених витрат, пов’язаних із частою передислокацією організації або відірваністю від постійного місця проживання.Відповідно до ст. 15 Закону України “Про оплату праці” підприємства самостійно встановлюють форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, а також умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат в колективних договорах з обов’язковим дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевою угодами.Виходячи з викладеного, підприємство самостійно вирішує доцільність встановлення та розмір надбавок (польового забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз’їзний (пересувний) характер робіт.У Інструкції №59 зазначено: службові поїздки працівників, постійна робота яких проходить у дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, не вважаються відрядженнями, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором, трудовим договором (контрактом) між працівником і власником (або уповноваженою ним особою/керівником).З наведеного вище робимо висновок про те, що підприємству може запровадити для працівників роз'їзний характер робіт, з урахуванням специфіки своєї господарської діяльності: доставляють товар клієнтам власним транспортом за межами населеного пункту, де знаходиться підприємство, водії кілька разів на день виїжджає за межі населеного пункту в різні точки і повертається назад на склад, отже робота водіїв постійно в русі, тобто доцільно встановити працівникам роз'їзний характер робіт, оскільки щодня скеровувати до об'єктів, що безпосередньо пов'язані з їхніми функціональними обов'язками, не зовсім доречно.Але таке рішення потрібно встановити локальними нормативними актами роботодавця (Колективний договір, Положення про оплату праці, Положення про роз’їзний характер робіт), із прописаним у ньому переліком посад і робіт що мають роз'їзний характер і за які встановлюються відповідні надбавки, порядок нарахування надбавки, фіксацію кількості днів, за які буде виплачена доплата/надбавка за роз’їзний характер робіт, зазначити які поїздки вважаються роз'їзною роботою, порядок отримання службових завдань та форми й порядку звітування щодо їх виконання.Замість колективного договору це може бути встановлено в трудовому договорі (окремому документі, підписаному з кожним таким працівником) і його посадовій (робочій) інструкції.У листі Мінфіну від 29.04.2005 № 31-03173-03-29/8103 зауважено, якщо колективним договором перелік посад, професій не передбачено або зазначене не обумовлено трудовим договором (контрактом), службові поїздки працівників для виконання службового доручення поза місцем постійної роботи є відрядженням.У листі Мінпраці від 17.11.2006 № 307/13/133-06 зазначено, що у випадку, коли підприємство вирішило встановити надбавку до тарифних ставок і посадових окладів працівників, робота яких проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер робіт, необхідно керуватися Постановою № 490.У Постанові №490 зазначено підприємство самостійно встановлює надбавки надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, робота яких має роз'їзний (пересувний) характер, у розмірах, передбачених колективними договорами або за погодженням із замовником.Роботодавець може, але це не обов'язок, установити надбавки до тарифних ставок (окладів) працівників, робота яких має роз’їзний (пересувний) характер. Але рекомендуємо такі надбавки установити, щоб убезпечитись від запитань з боку Держпраці.