Почнемо з того, що картридж навряд чи підпадає під визначення об’єкта ОЗ (однією з груп яких є МНМА), оскільки картридж сам по собі не є закінченим пристроєм, що виконує певні самостійні функції (п. 4 НП(С)БО 7 «Основні засоби»). У бухгалтерському обліку такий картридж обліковують, зазвичай, як витратний матеріал: на субрахунку 209 «Інші матеріали». При передачі в експлуатацію вартість картриджа списують на витрати звітного періоду (залежно від напряму використання): Дт 23, 91, 92, 93, 949 Кт 209.

Щоправда, й немає заборони обліковувати такий картридж, як МНМА – на субрахунку 112 «Малоцінні необоротні матеріальні активи». Адже строк його використання більше року. І хоча картридж відособлено не виконує самостійної функції, як це передбачено НП(С)БО 7, його придбано як резервний (змінний) і можуть використовувати поперемінно з основним картриджем: періодично наповнюючи тонером.

Також є варіант обліку картриджа, який придбано на заміну відображати на субрахунку 207 «Запасні частини». У цьому випадку доцільно обліковувати картридж за первісною вартістю на субрахунку 207 до моменту його фактичного списання. Тобто в момент встановлення такого картриджа на принтер роблять проведення в аналітиці, наприклад, Дт 207/переданий для встановлення Кт 207/зі складу. Якщо картридж більше не приносить підприємству економічних вигід за своїм прямим призначенням його вартість списують на витрати: Дт 23, 91, 92, 93, 949 (залежно від мети використання) Кт 207/переданий для встановлення).

Як бачимо, немає однозначного підходу до обліку картриджа, тому доцільно виходити з професійного судження бухгалтера.