Щодо бухобліку нематеріального активу. Відповідно до п. 4 НП(С)БО 8 «Нематеріальні активи» нематеріальний актив – немонетарний актив, який не має матеріальної форми та може бути ідентифікований. Згідно п. 5 НП(С)БО 8 бухоблік нематеріальних активів ведеться щодо кожного об’єкта, зокрема, за такою групою, як права на комерційні позначення (права на торговельні марки, комерційні (фірмові) найменування тощо, у тому числі торгові знаки).

Уточнює тезу щодо визначення нематеріального активу МСФЗ 38 «Нематеріальні активи». Цим можна скористатися з огляду на те, що НП(С)БО – це нормативно-правові акти, які визначають принципи ведення бухобліку та складання фінзвітності на основі МСФЗ.

Відповідно до п. 12 МСФЗ 38 актив є ідентифікованим, якщо він:

a) може бути відокремлений, тобто його можна відокремити або відділити від суб’єкта господарювання і продати, передати, ліцензувати, здати в оренду або обміняти індивідуально або разом з пов’язаним з ним контрактом, ідентифікованим активом чи зобов’язанням, незалежно від того, чи має суб’єкт господарювання намір зробити це,

або

б) виникає внаслідок договірних або інших юридичних прав, незалежно від того, чи можуть вони бути передані або відокремлені від суб’єкта господарювання або ж від інших прав та зобов’язань.

При цьому суб’єкт господарювання контролює актив, якщо він має повноваження отримувати майбутні економічні вигоди, що надходять від основного ресурсу, та обмежувати доступ інших до цих вигід. Здатність суб’єкта господарювання контролювати майбутні економічні вигоди від нематеріального активу, як правило, виходить з юридичних прав.

Відповідно до Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» від 15.12.1993 р. № 3689-XII (далі – Закон № 3689) знак для товарів та послуг ідентичний поняттю «товарна марка». Отже товарним знаком є будь-яка торгова марка, на яку отримано свідоцтво. З цього можна дійти висновку, що без отримання свідоцтва визнати товарний знак (торгову марку) нематеріальним активом неможливо.

Втім згідно ч. 1 ст. 16 Закону № 3689 права, що випливають із свідоцтва, діють від дати подання заявки. А це означає, що факт подання заявки вже надає право використовувати товарний знак його власнику (майбутньому власнику), зокрема, шляхом нанесення його на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар тощо.

Втім питання можливості використання товарного знаку без отримання свідоцтва про його реєстрацію лежить поза питань бухобліку та оподаткування. Тому рекомендуємо за роз’ясненнями з цього приводу звернутися до юристів, а краще – до фахівців з питань прав інтелектуальної власності.