Згідно пп. 266.2.1 ПКУ об’єктом оподаткування податком на нерухомість є об’єкти житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

При цьому ПКУ містить наступні визначення:

об’єкти житлової нерухомості – будівлі, віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду, дачні та садові будинки (пп. 14.1.129 ПКУ);об’єкти нежитлової нерухомості – будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду (пп. 14.1.129-1 ПКУ).

Що таке «житловий фонд» пояснює ст. 4 Житлового кодексу України (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#Text). До житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.

А ще податківці звертають увагу, що вичерпний перелік об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, які не є об’єктом оподаткування податком на нерухомість визначено пп. 266.2.2 ПКУ (див. роз’яснення ЗІР https://zir.tax.gov.ua/main/bz/view/?src=ques&id=42303).

Зверніть увагу: в цих нормах мовиться саме про будівлі (будинки). Будівлями в розумінні ПКУ є земельні поліпшення, що складаються з несучих та огороджувальних або сполучених (несуче-огороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, розміщення майна, тварин, рослин, збереження інших матеріальних цінностей, провадження економічної діяльності (пп. 14.1.15 ПКУ).

Відповідно до пп. 14.1.238 ПКУ споруди – земельні поліпшення, що не належать до будівель і призначені для виконання спеціальних технічних функцій.

Зокрема, податківці в ІПК від 21.10.2020 р. № 4348/ІПК/14-29-04-03-24 зазначили, що об’єкти нерухомості, які не мають ознак будівель в значенні пп. 14.1.15 ПКУ та класифікуються у розділі 2 «Інженерні споруди» Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, не є об’єктом оподаткування податком на нерухомість.

Ще зверніть увагу, що, наприклад, у постанові Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2015 р. по справі № 638/20815/13-а (https://zakononline.com.ua/court-decisions/show/43039799) судді посилаються на Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000 (https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/va507565-00#Text) за визначенням поняття «споруда». У цій же постанові судді говорять: визначення поняття «капітальна споруда» немає в законодавстві, тому під цим терміном розуміється споруда, яка підпадає під визначення поняття «нерухоме майно», що міститься в ст. 181 ЦКУ, тобто споруда, переміщення якої є неможливим без її знецінення та зміни її призначення.

Наразі замість ДК 018-2000 діє Класифікатор будівель та споруд НК 018:2023 (https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v3573930-23#Text). Він дає визначення понять споруда, будівлі, житлові будівлі (будинки), нежитлові будівлі, інженерні споруди. У загальному сенсі за НК 018:2023 будівлі – це споруди. І ще НК 018:2023 зазначає: «Об’єктами класифікації є окремі споруди (будівля, дорога, трубопровід тощо). У виключних випадках класифікаційна одиниця може бути застосована до об’єкта нерухомого майна в цілому.

У цій класифікації споруди поділяються на два розділи «Будівлі» та «Інженерні споруди». Поділ на класифікаційні одиниці в межах розділів виконується перш за все відповідно до технічних характеристик споруди, які обумовлюються призначенням споруди (наприклад, офісні будівлі, дорожні споруди, водопровідні споруди, трубопроводи)».

Отже законодавство України не надає прямого визначення термінів «капітальна споруда» чи «некапітальна споруда». Однак ці терміни є та були у деяких підзаконних нормативних актах. Так, відповідно до п. 2.1.1. Правил визначення вартості будівництва ДБН Д.1.1-1-2000, затверджених наказом Держбуду України від 27.08.2000 р. № 174 (https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0174241-00#Text чинні наразі) об’єктом будівництва є кожна відокремлена будівля (виробничий корпус або цех, склад, житловий будинок тощо) або споруда (міст, тунель, платформа тощо). Також визначення понять «будівля» і «споруда» застосовувалось й у Правилах складання кошторисної документації і визначення базисної та розрахункової кошторисної вартості будівництва (ДБН IV-16-98, частина I), затверджених наказом Держбуду України від 16 січня 1998 р. № 4 (втратили чинність): об’єктом будівництва є кожна відокремлена будівля (виробничий корпус або цех, склад, вокзал, овочесховище, житловий будинок, клуб тощо) або споруда (міст, тунель, платформа, гребля тощо). Окремо виділяються будівлі та споруди й в п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду «Про Закон України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» від 13.02.2002 р. № 01-8/152 (https://iplex360.com.ua/npa.php?doc=1077.110.0). Зокрема, тут зазначено: до об’єктів нерухомого майна слід відносити майно, пов’язане із землею – будівлі, споруди, квартири, підприємства (їх структурні підрозділи) як цілісні майнові комплекси, а також інше майно, віднесене законодавством до нерухомого. Ще зазначимо, що на практиці застосовують ще поняття «тимчасова споруда». Однією з ознак, який вирізняє тимчасову споруду від об’єкта капітального будівництва, є їх різний правовий статус. Зазвичай, капітальні споруди будують на тривалий термін (як правило, безстроковий). Тимчасова споруда, як правило, будується на обмежений термін (зазвичай, 3-5 років, іноді – на термін до 10 і більше років).

Некапітальними (нестаціонарними) спорудами визначають будівлі та споруди, виконані з легких конструкцій, без пристрою заглиблених фундаментів та відсутності підземних споруд (наприклад, це можуть бути об’єкти дрібнороздрібної торгівлі та вуличного харчування).

З огляду на вищезазначене, слід виходити з того, як класифікувати об’єкти нерухомості. А ще взяти за увагу п.п. 5.1-5.2 ПКУ: у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням ПКУ, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення ПКУ. Тож слід зважати, перш за все, на пп. 266.2.1 ПКУ. Тим паче, що сфера застосування НК 018: 2023 не стосується питань оподаткування. Тож, якщо виникають проблеми з класифікацією об’єктів нерухомості, зокрема, на будівлі та споруди (капітальні чи некапітальні), то рекомендуємо звернутися за власною ІПК – для запобігання податкового ризику.