Нагадаємо, що відповідно до п. 9 НП(С)БО 9 «Запаси» первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається, зокрема, з таких фактичних витрат, як транспортно-заготівельні витрати. До них відносять затрати на заготівлю

запасів, оплату тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів.

Отже витрати на паливо на автомобіль, що використовується за договором позички у госпдіяльності для доставки придбаних товарів до складу слід відносити до ТЗВ, які потім збільшують собівартість товарів: Дт 281/ТЗВ Кт 203.

У запитанні Ви не уточнили з ким саме складено договір позички авто. Тому хочемо попередити про наступне.

За договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов’язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку (ч. 1 ст. 827 ЦКУ). Позичкодавцем може бути як фізична, так і юридична особа. На практиці договір позички називають безоплатним користуванням.

Податківці вважають, що за відсутності нотаріального посвідчення договору позички транспортного засобу з фізособою цей договір є нікчемним. Головний аргумент при цьому – ч. 4 ст. 828 ЦКУ, у якій зазначено, що письмова форма і нотаріальне посвідчення потрібні договорам позички транспортних засобів (крім наземних самохідних транспортних засобів), у яких хоча б одна зі сторін – фізична особа.

І на підставі цього податківці стверджують: якщо договір позички авто нікчемний, то платник податків має компенсувати податковий кредит, отриманий у складі ціни придбання товарів, зокрема, пального, які використано при експлуатації запозиченого автомобіля.

Наприклад, у постанові Другого апеляційного адмінсуду від 11.04.2023 р. у справі № 480/10216/21 та від 21.02.2023 у справі № 480/8914/21 (було розглянуто спір між податківцями та платником податків щодо відсутності нотаріального посвідчення договору позички. Податківці наголосили, що у законодавстві України немає такого поняття, як «наземні самохідні транспортні засоби». Тож якщо суб’єкт господарювання бере у користування у фізосіб на умовах договору позички будь-які транспортні засоби, то вони мають нотаріально посвідчувати такі договори.

Але судді вважають: коли в позичку фізособа передає автотранспортний засіб, то нотаріально посвідчувати такий договір не обов’язково. Також судді зазначили, що відсутність нотаріального посвідчення договорів позички транспортних засобів не свідчить про недійсність таких правовідносин. І наголосили, що вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 09.07.2020 у справі № 640/1834/19.

Тому немає обов’язку нараховувати компенсуючі податкових зобов’язання з ПДВ на товари (зокрема, паливно-мастильні матеріали), використані при експлуатації автомобіля, отриманого за непосвідченими нотаріально договорами позички.

Але хочемо попередити: за відсутності прецедентного права в Україні інші платники податків подібними рішеннями скористатися не можуть. Тому радимо нотаріально посвідчити договір позички, щоб запобігти неприємностей з податківцями та позовів до суду з метою доказати правомірність відсутності такого посвідчення.