Як ми зрозуміли, Ваше програмне забезпечення (ПО) має бути вбудованим у виріб. Наприклад, так відбувається, якщо мовиться про різного роду датчики, контролери, обладнання тощо. Зазвичай, це ПО є складовою виробу, як й у Вашому випадку. Тобто таке ПО не постачається як окремий актив, який замовник має обліковувати як нематеріальний актив. Скажімо, якщо ПО призначено для основних засобів, які не можуть функціонувати без цього спеціального ПО, тоді таке ПО є невід’ємною частиною відповідного основного засобу, який потрібно обліковувати в порядку, передбаченому для основних засобів. Тобто підприємство може продавати програмне забезпечення як окремий актив, зокрема, на підставі відповідного ліцензійного договору. Ми розуміємо, що у Вашому випадку цього немає. Тож витрати на створення софту для виробу є витратами на виконання замовлення. У даному випадку маємо справу з т. зв. позамовним методом калькулювання (обліку витрат). При такому методі об’єктом калькулювання виступає замовлення (у Вашому випадку на 70 виробів). Тобто всі прямі витрати мають обліковуватися у розрізі встановлених статей калькуляції за таким замовленням. За цим методом, зокрема, витрати на виготовлення замовлення визначають за кожною завершеною партією виробів, а не за проміжок часу. Тобто до закінчення виконання робіт за конкретним замовленням неможливо скласти звітну калькуляцію. Тобто фактичну собівартість замовлення визначають тільки після закінчення виготовлення виробів шляхом підсумовування всіх витрат за таким замовленням.

До цього моменту вся сума за незавершеним замовленням вважають собівартістю незавершеного виробництва. По закінченні виконання замовлення витрати на софт будуть розподілені, зокрема, по принципу 1/70. Якщо певна кількість замовлених виробів не буде виготовлена взагалі, то за логікою потрібно буде розподілити вартість ПО на вже готові вироби та визначити їх фактичну собівартість.