Річ у тім, що облік залежить від умов ліцензійного договору. Нагадаємо, що ЦКУ встановлює три види ліцензій, які можуть надаватися згідно з ліцензійною угодою (ч. 3 ст. 1108):

виключна ліцензія – видається лише одному користувачу (ліцензіату), унеможливлюючи використання ліцензіаром об’єкта права інтелектуальної власності в сфері, що обмежена цією ліцензією, і видачу іншим особам ліцензій на використання цього об’єкта в зазначеній сфері;

одинична ліцензія – видається лише одному користувачу (ліцензіату) і виключає видачу ліцензії на використання об’єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, іншим особам, але не виключає можливості використання ліцензіаром (власником) свого об’єкта у сфері дії ліцензії;

невиключна ліцензія – дозволяє використовувати об’єкт права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, як самим ліцензіаром (власником), так і видавати ліцензії на використання цього об’єкта у зазначеній сфері іншим особам.

Як ми зрозумілі, у Вашому випадку, скоріш за все, мовиться про одиничну ліцензію, тобто ТОВ згідно умовами договору може користуватися програмою (софтом) без права передачі права на нього іншим особам.

Свого часу Мінфін у листі від 13.07.2009 р. № 31-34000-20-10/18896 (https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v8896201-09#Text) зазначив, що придбані ліцензії та комп’ютерні програми відображають у складі інших нематеріальних активів. З огляду на це, слід обрати субрахунок 127 «Інші нематеріальні активи», на якому відображають первісну вартість такого нематактиіву (див. п. 11 НП(С)БО 8 «Нематеріальні активи»). Подальші покращення, доробки такого програмного забезпечення відповідно до п. 18 НП(С)БО 8 будуть:

або збільшувати первісну вартість нематеріальних активів (якщо витрати, пов’язані із удосконаленням цих нематеріальних активів і підвищенням їх можливостей та строку використання, які сприятимуть збільшенню первісно очікуваних майбутніх економічних

вигод);

або включатися до складу витрат звітного періоду, якщо ці витрати здійснюються для підтримання об’єкта в придатному для використання стані та одержання первісно визначеного розміру майбутніх економічних вигод від його використання.