Експортні операції-2026: окремі нюанси обліку, оформлення, оподаткування

Як відобразити в бухобліку сплату ввізного мита та повернення митним органом суми надмірно сплаченого ввізного мита?

Почнемо з того, що при ввезенні товарів на митну територію України імпортер (або уповноважена ним особа) нараховує повною мірою митні платежі, до яких відносять ввізне та вивізне мито (п. 27 ч. 1 ст. 4 МКУ). Операції зі сплати ввізного мита імпортер провадить до або на день подання митної декларації (МД) для оформлення митниці шляхом перерахування мита на єдиний казначейський рахунок. Зверніть увагу, що суб’єкт ЗЕД має можливість сплачувати ввізне мито авансом, себто вносити гроші на спеціальні рахунки митниці в органах казначейства, як попереднє грошове забезпечення сплати майбутніх митних платежів.

При ввезенні товару імпортер обліковує перераховані митниці суми ввізного мита відповідно до НП(С)БУ 9 «Запаси»: включає їх до первісної вартості товару: Дт 377 Кт 311; Дт 281 Кт 377.

А ось подальший облік надмірно сплаченої суми мита може вплинути:

• на балансові показники товарних запасів;

• на дохід звітного періоду.

Варіант 1. Імпортований товар реалізовано у звітному році

Реалізацію товару підприємство відобразило Дт 361 Кт 702; Дт 902 Кт 281. При поверненні мита підприємство:  

• має зменшити собівартість реалізованих товарів на суму надмірно сплаченого ввізного мита – Дт 902 Кт 281 (методом сторно) або зворотною проводкою Дт 281 Кт 902;

• відобразити суму ввізного мита, яка підлягає поверненню – Дт 281 Кт 377 (методом сторно) або зворотною проводкою Дт 377 Кт 281;

• відобразити надходження надмірно сплаченого ввізного мита на поточний рахунок – Дт 311 Кт 377.

Варіант 2. Імпортований товар знаходиться на складі підприємства

Повернення ввізного мита у цьому випадку підприємство:

• показує суму ввізного мита, що повертається – Дт 281 Кт 377 (методом сторно) або зворотною проводкою Дт 377 Кт 281; 

• відображає повернене мито – Дт 311 Кт 377.

Варіант 3. Імпортований товар було продано в минулорічному звітному періоді

Підприємство при повернені ввізного мита має визнати дохід:  Дт 377 Кт 719; Дт 311 Кт 377.

При експорті за нульовою ставкою ПДВ в митній декларації невірно зазначено ціну товару: чи можна та як виправити помилку?

Стаття 460 МКУ передбачає, що на декларантів (уповноважених осіб) не накладають адміністративну відповідальність за порушення митних правил, передбачену ст. 461 МКУ. Зокрема, за допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру.

Завважимо, що це правило діє щодо несистематичних помилок. Нагадаємо, систематичні помилки згідно ч. 3 ст. 268 МКУ – помилки, які в митній декларації допущено більше двох разів протягом місяця (крім орфографічних помилок).  

Декларант або уповноважена ним особа може виправити помилки, допущені в митній декларації, якщо вони не призвели, зокрема, до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру (ч. 2 ст. 268 МКУ).

Помилка в експортній митній декларації не призвела до заниження суми митних платежів. Втім митна декларація є первинним документом, який фіксує господарську операцію з взяття підприємством зобов’язання у сумі нарахованих митних платежів за умови наявності обов’язкових реквізитів (див., наприклад, лист Мінфіну 23.01.2013  № 31-08410-07-16/2073) і підтверджує витрати підприємства на митне оформлення.

А як відомо, первинні документи мають бути в належному стані. Порядок внесення змін до митних декларацій (зокрема, з метою виправлення помилок), їх відкликання та визнання недійсними визначає Положення про митні декларації, затверджене постановою КМУ від 21.05.2012 р. № 450 (далі – Положення № 450).  Відповідно до п. 33 Положення № 450 за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи  та з дозволу митного органу відомості, зазначені в поданій митному органу МД, можуть бути змінені. Тобто виправлення вищезгаданих помилок є не обов’язком, а правом підприємства –експортера. Підприємству для виправлення такої помилки в митній декларації слід:

• подати заяву за формою з додатку 3 до Положення № 450;

• додати до такої заяви завірені в установленому порядку копії документів, які підтверджують причину зміни ціни товару, якщо такі документи за якихось причин не подавали при митному оформленні. 

Якщо мовиться про митну декларацію, митне оформлення якої ще не завершено, то дозвіл на внесення змін до неїпосадова особа митниці надає в усній формі. А в паперову митну декларацію вносить зміни сам декларант або уповноважена ним особа в порядку, передбаченому п. 36 Положення № 450. Зокрема, шляхом перекреслення помилкових і зазначення правильних відомостей (або відомостей, якими доповнюється митна декларація). Зміни до поданої митному органу електронної митної декларації вносить посадова особа митного органу.

Якщо ж потрібно внести зміни до митної декларації після завершення митного оформлення, тоді посадова особа митниці заповнює та оформлює аркуш коригування за формою, наведеною в додатку 4 Положення № 450 (п. 37 Положення № 450). Додамо, що такий аркуш коригування заповнює та оформлює митник за письмовим зверненням експортера, зокрема за необхідності:

• виправити помилково зазначені в оформленій митній декларації відомості про товари, не пов’язані з перерахуванням сум митних платежів за такою митною декларацією;

• відобразити відомості про товари, що стали відомі після закінчення митного оформлення товарів, не пов’язаних з перерахуванням сум митних платежів митної декларації.

Оформлюють аркуш коригування  у відповідності з Порядком оформлення аркуша коригування, затвердженим наказом Мінфіну від 06.11.2012 р. № 1145 (далі – Порядок № 1145). У нашій ситуації оформлення аркушу коригування не пов’язане з доплатою або поверненням митних платежів. А отже розділ I такого аркуша буде оформлено за правилами, зазначеними у п. 11 Порядку № 1145. Зокрема, у колонці «Графа митної декларації» зазначається графа митної декларації, до якої необхідно внести нові відомості – це буде графа 42 «Ціна товару».

Електронний примірник оформленого аркуша коригування має бути засвідчений  електронним цифровим підписом митниці і внесений до локальних баз даних митного органу і Єдиної автоматизованої інформаційної системи митних органів України (п. 9 Порядку № 1145). Електронні копії аркушів коригування митниці зберігають окремо від електронних копій відповідних митних декларацій (електронних митних декларацій), без внесення змін до останніх. І такий аркуш коригування – невід’ємна частина зміненої через помилки митної декларації (п. 37 Положення № 450).

Акт про надання послуг нерезиденту за інвалюту: як зазначати вартість послуг?

Якщо сторони ЗЕД-договору вирішили оформити акт наданих послуг (виконаних робіт), то цей документ є первинним відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» від 16.07.1999 р. № 996 (далі – Закон про бухоблік) та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.1995 р. № 88 (далі – Положення № 88).

Відповідно до ст. 5 Закону про бухоблік підприємство має вести бухоблік і складати фінзвітність у грошовій одиниці України, тобто у гривні.

Відповідно до Закону України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 р. № 2473-VІІІ (далі – Закон № 2473) та Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління НБУ від 02.01.2019 р. № 5 (далі – Положення № 5) резиденти та нерезиденти можуть проводити розрахунки у межах торговельного обороту (експорт та імпорт товарів, послуг, робіт) як в інвалюті, так і у гривнях: виключно через банки.

З огляду на все вищевикладене вважаємо, що при складанні акту варто враховувати і суму валюти для розрахунків за ЗЕД-контрактом, і її гривневий еквівалент. На практиці, акт про надання послуг у сфері ЗЕД складають двома мовами – українською та мовою країни нерезидента (або англійською). Якщо акт складений лише іноземною мовою, то підприємство повинні мати впорядкований аутентичний переклад цього документу на українську мову. Крім того, акт виконаних робіт (наданих послуг) на практиці складають у валюті, в якій мають здійснюватися розрахунки відповідно до ЗЕД-контракту, та одночасно в національній валюті (гривнях).

Для відображення операції в іноземній валюті у валюті звітності її вартість перераховують із застосуванням валютного курсу, встановленого НБУ на дату оформлення акту наданих послуг (виконаних робіт).

Як визначити гривневий еквівалент вартості робіт? Чи виникають курсові різниці за цією вартістю?

Це залежить від першої події, позаяк відповідно до п. 5 НП(С)БО 21 «Вплив змін курсових різниць» курсові різниці при здійсненні операції в інвалюті в гривнях відображають під час їх первісного визнання. Для чого використовують курс НБУ на дату здійснення операцій.

Варіант 1. Надання послуг нерезиденту на умовах відстрочення їх оплати

Дата підписання акту наданих послуг (виконаних робіт) у цьому випадку буде датою проведення господарської операції. Підприємство на цю дату визнає дохід від надання послуг нерезиденту. Суму доходу за такій операції підтверджує акт, як первинний документ. Він же засвідчує суму дебіторської заборгованості нерезидента, що виникла у зв’язку із цією операцією, тобто визначає суму, яку нерезиденту належить заплатити на момент здійснення такої госпоперації. Цю заборгованість надалі обліковують, як монетарну статтю та визначають за нею курсові різниці згідно із п. 8 НП(С)БО 21: на дату балансу або дату погашення заборгованості.

Варіант 2. Отримання від нерезидента авансу (передоплати) за послуги

У цьому випадку первісне визнання такої господарської операції відбувається на дату отримання інвалюти від нерезидента на поточний інвалютний рахунок, тобто на дату визнання підприємством кредиторської заборгованості. Для визначення гривневої суми такої кредиторської заборгованості з метою відображення її в бухобліку слід застосовувати курс НБУ на дату одержання авансу (передоплати) (п. 5 та п. 6 НП(С)БО 21). Первинним документом, який є підставою для визнання в бухобліку заборгованості є відповідна виписка банку. Така кредиторська заборгованість є немонетарною статтею і не підлягає подальшому перерахунку на курсові різниці. Далі на дату підписання акту про надані послуги підприємство відображає надання нерезиденту раніше оплачених ним послуг. Акт, як первинний документ є підставою для відображення у бухобліку:

• суми доходу від надання послуг відповідно до п. 6 НП(С)БО 21 – в розмірі раніше отриманого від нерезидента авансу (передоплати);

• погашення кредиторської заборгованості на цю ж суму. Завважимо, що в акті поряд із інвалютною заборгованістю варто зазначити її гривневий еквівалент: за курсом НБУ на дату одержання авансу (передоплати).