Надання послуг: які особливості собівартості слід враховувати

Про загальні основи визначення собівартості ми розповіли у статті «Формування собівартості». Далі розглянемо нюанси складання собівартості окремих послуг.

Складові виробничої собівартості послуг

До неї включають:

• прямі матеріальні витрати;

• прямі витрати на оплату праці;

• інші прямі витрати;

• змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості послуг установлює підприємство. І вони залежать від виду послуг, що надаються.

Витрати при наданні послуг визнають витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони понесені (п. 7 НП(С)БО 16).

Як визначити собівартість рекламних послуг

Залежно від виду рекламних послуг або їх сукупності можна обліковувати виробничі витрати окремо за кожною операцією або видом послуг. Позаяк під час надання рекламних послуг найчастіше об’єктом обліку і калькулювання виступає окреме індивідуальне замовлення, тож обліковувати виробничі витрати під час виконання такого можна за позамовним методом.

Тому при формуванні собівартості рекламних послуг, зазвичай, застосовують саме позамовний метод обліку витрат.

Так, у п. 515 Методичних рекомендацій з формування собівартості продукції (робіт, послуг) в промисловості, затверджених наказом Мінпромполітики від 09.07.2007 р. № 373 (далі – Методрекомендації № 373), передбачено, що на кожне замовлення відкривають карту аналітичного обліку витрат.

У ній зазначають:

• найменування (тип) замовлення;

• замовника і термін виконання замовлення;

• відповідального виконавця;

• планову собівартість.

Завважимо, що інформація з карти аналітичного обліку витрат має бути тотожною даним  первинних документів. Адже витрати визнають на підставі первинних документів, що підтверджують такі витрати. До завершення послуг ці витрати відображають за Дт 23 «Виробництво» – за кожним замовленням.

Після виконання замовлення визначають фактичну собівартість одиниці послуги діленням виробничих витрат на кількість послуг, наданих на таке замовлення. Відхилення фактичних витрат від витрат за встановленими підприємством-виконавцем нормами розкривають в аналітичних картах витрат на виробництво з поясненням причин відхилень (п. 516 Метрекомендацій № 373).

За позамовного методу виконавці послуг враховують:

• витрати за окремими замовленнями і статтями калькуляції;

• витрати матеріалів тощо – за окремими найменуваннями або групами матеріальних ресурсів.

Візьміть до уваги, що кожне підприємство у своїй обліковій політиці має зафіксувати особливості порядку визначення прямих витрат за статтями витрат у бухгалтерському обліку.

Рекламні послуги можна враховувати за фактичною виробничою собівартістю або нормативною плановою собівартістю. Приклад розподілу загальновиробничих витрат наведено в додатку 1 до НП(С)БО 16. Такі витрати розподіляють пропорційно до обраної бази. Самі ж принципи розподілу таких витрат потрібно закріпити в обліковій політиці підприємства.

Окремо зупинимося на авторському праві, зокрема, на рекламні ролики, оскільки зчаста за договорами виготовлення рекламних носіїв є складовою рекламних послуг. І, наприклад, при виготовленні рекламних відеороликів слід враховувати, що вони можуть бути об’єктом авторського права. А значить, крім загальних положень щодо підряду, встановлених ст.ст. 837-864 ЦКУ такі договори повинні містити елементи авторських договорів.

Нагадаємо, що за ст. 430 ЦКУ особисті немайнові права інтелектуальної власності на об’єкт, створений на замовлення, належать творцеві такого об’єкта. Майнові права інтелектуальної власності на об’єкт, створений за замовленням, належать творцеві цього об’єкта та замовникові спільно, якщо інше не встановлено договором. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважають такими, що не передані.

Тому у договорі на виготовлення відеоролика рекомендуємо виконавцю та замовнику узгодити питання передачі/непередачі майнових авторських прав.

Собівартість проєктних робіт: як сформувати

Звернімося до Методичних рекомендацій з формування собівартості проектних робіт  з урахуванням вимог положень (стандартів) бухгалтерського обліку, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 29.03.2002 р. № 64 (далі – Методрекомендації № 64). Вони встановлюють методичні засади формування собівартості проектно-вишукувальних робіт і поширюються на всі проектно-вишукувальні організації та їх відособлені структурні підрозділи (незалежно від форм власності), які виконують проектні та вишукувальні роботи, зокрема,  для нового будівництва.

У п. 3 Методрекомендацій № 64 наведено термін «собівартість проектних робіт»: це виробничі витрати проектної організації, безпосередньо пов’язані з виконанням на замовлення організацій, підприємств, установ та громадян на свій ризик і власними силами проектних робіт, доход від яких був визнаний у звітному періоді. 

Завважимо, що згідно з Методрекомендаціями № 64, наприклад, собівартість проєктних робіт проєктної організації – юрособи без відособлених структурних підрозділів, яка виконує проектні роботи безпосередньо, складається з виробничих витрат такої організації. Планування витрат на виконання проєктних робіт та облік цих витрат кожна проєктна організація  здійснює на підставі договорів (контрактів) на виконання робіт і надання послуг. 

Об’єктом обліку витрат при формуванні собівартості проєктних робіт можуть бути (п. 5 розд. І Методрекомендації № 64):

• повністю завершені проєктно-вишукувальні роботи – розробка (тема) в цілому;

• об’єкти проєктування;

• окремі етапи, завдання тощо.

При цьому окремі розділи або частини проєктної документації, які виконані субпідрядними проєктувальниками, входять до складу проєктної документації як її складові частини. А згідно з розд. IV Методрекомендацій № 64 витрати, пов’язані з основною діяльністю проєктної організації, групуються за статтями калькулювання цих витрат. Зокрема, до статті «Витрати на роботи, які виконують сторонні підприємства, установи і організації» включають витрати на проведення проєктних робіт (послуг), що не можуть бути виконані штатними працівниками або наявним обладнанням організації, а виконуються на договірній основі іншими підприємствами, установами і організаціями незалежно від форм власності (п. 7.1 р. IV  Методрекомендацій № 64). Для цілей бухобліку  перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) підприємство встановлює згідно з НП(С)БО 16.