Крос-курс: як розрахувати, де використовувати

Що таке крос-курс

У бухгалтерській практиці для перерахунку у певних випадках суми однієї валюти, наприклад, за ціну експортного чи імпортного товару у певну суму іншої валюти платежу за нього здійснюється із застосуванням так званого крос-курсу. Зауважимо, що наразі у чинних нормативних документах, зокрема, НБУ визначення терміну «крос-курс» відсутнє.

Якщо вдатися до історії, то раніше визначення терміну «крос-курс» містив п. 1.1 глави 1 Інструкції про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України, затвердженої постановою Правління НБУ від 12.12.2002 р. № 502 (втратила чинність з 07.02.2019 р.). Так, було встановлено, що крос-курс – це співвідношення між двома валютами, яке визначається на підставі їх курсу щодо третьої валюти. Пізніше Інструкція № 502 пояснювала лише порядок використання крос-курсу при конвертації однієї готівкової інвалюти в іншу (п. 13 глави ІІІ): при цьому використовували крос-курс, визначений згідно з офіційним курсом гривні до відповідних інвалют, встановленим НБУ на день проведення операції. А згодом Інструкція № 502 взагалі зупинилася на тезі (п. 14 глави ІІІ): «Банк/фінансова установа під час здійснення операцій із конвертації готівкової іноземної валюти використовує крос-курс банку, фінансової установи, що діє на час проведення операції».

Крім того, згадка про крос-курс, який використовували в операціях з безготівковою інвалютою містив пп. 5.2 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на розміщення резидентами (юридичними та фізичними особами) валютних цінностей на рахунках за межами України, затвердженого постановою Правління НБУ від 14.10.2004 р. № 485 (втратило чинність з 07.02.2019 р.): крос-курс визначали як співвідношення офіційного курсу НБУ однієї інвалюти до курсу іншої на дату здійснення операції.

Наразі згадку про крос-курс містить п. 3 Положення про транскордонне переміщення валютних цінностей, затвердженого постановою НБУ від 02.01.2019 р. № 3 (далі – Положення № 3). Так, крос-курс застосовують для перерахунку суми інвалютної готівки і вартості банківських металів для визначення еквівалента 10000 євро, який дозволено вільно переміщувати через митний кордон України. Так, перерахунок сум готівкової валюти і вартості банківських металів у євро для вимог цього Положення здійснюється, зокрема, за крос-курсом, визначеним згідно з офіційним курсом гривні до відповідних іноземних валют і банківських металів, установленим НБУ, на день перетинання митного кордону України або на день пересилання готівкової валюти, банківських металів.

Де використовується крос-курс

Крім вищезазначеного у Положенні № 3 випадку застосування крос-курсу, він необхідний для розрахунку витрат, наприклад, на закордонні відрядження.

Добові в одній інвалюті, аванс в іншій

У цьому випадку на дату виплати авансу визначають крос-курс інвалют. Наприклад, заплановано відрядження до Німеччини строком на 5 днів. Норма добових на підприємстві: 60 дол. США/день. Аванс на відрядження передбачений у євро. Тобто на всі дні відрядження потрібно 300 дол. США (60 дол. США × 5 дн.).

Офіційній курс НБУ на дату видачі авансу становить (умовно):

• гривні до долара США – 38,4123 грн/дол. США;

• гривні до євро – 41,1190 грн/євро.

Для рівноцінної заміни 300 дол. США знадобиться сума в євро, яку можна визначити за двома варіантами. 

Варіант 1. Крос-курс – 1,0704 (41,1190 грн/євро ÷ 38,4123 грн/дол. США), еквівалент 300 дол. США – 280 євро (300 дол. США : 1,0704).

Варіант 2. Крос-курс – 0,9341 (38,4123 грн/дол. США ÷ 41,1190 грн/євро), еквівалент 300 дол. США – 280 євро (300 дол. США × 0,9341).

Зверніть увагу! Якщо при видачі (перерахуванні) авансу загальна сума в іноземній валюті має дробову частину, можливе застосування арифметичного правила округлення до повної одиниці (п. 5 розд. ІІІ Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Мінфіну України від 13.03.1998 р. № 59, далі – Інструкція № 59).

І хоча Інструкція № 59 є обов’язковою лише для підприємств, установ та організацій, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, податківці (див., наприклад, лист ДПАУ від 07.09.2011 р. № 10077/5/15-1216) зазначають: небюджетні підприємства та організації також можуть використовувати Інструкцію № 59, як допоміжний (довідковий) документ.

ЗЕД: різні валюта платежу та валюта ціни

Нагадаємо, що валютний нагляд за повнотою розрахунків банк здійснює відповідно до вимог Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту, затвердженої постановою Правління НБУ від 02.01.2019 р. № 7 (далі – Інструкція № 7). Зокрема, у п. 3 розд. І Інструкції № 7 зазначено:

• валюта платежу – будь-яка валюта, в якій згідно з умовами ЗЕД-контракту здійснюється оплата товару;

• валюта ціни –  будь-яка валюта, в якій згідно з умовами ЗЕД-контракту встановлюється ціна товару.

Банк з метою здійснення валютного нагляду за повнотою розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів використовує передбачені в ЗЕД-контракті умови перерахування валюти ціни у валюту платежу, якщо згідно з умовами цього контракту валюта платежу відрізняється від валюти ціни (п. 17 розд. IV Інструкції № 7).

Якщо в ЗЕД-контракті немає умов, які дають змогу однозначно визначити курс (крос-курс), за яким здійснюється перерахування, та/або у випадках, визначених в п. 17 розд. IV Інструкції № 7, банк здійснює валютний нагляд з використанням офіційного курсу гривні до іноземних валют, установленого НБУ на дату платежу.

Визначити крос-курс при відмінності валюти платежу та валюти ціни можна включенням до умов ЗЕД-контракту захисних валютних застережень. Це, до речі, дозволяє вітчизняним експортерам та імпортерам мінімізувати втрати, пов’язані з коливаннями валютних курсів. Адже у ст. 627 ЦКУ прямо зазначено: відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зокрема, з метою запобігання валютним ризикам можна скористатися Типовими формами захисних застережень до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), які передбачають розрахунки в іноземній валюті (додаток 2 до постанови КМУ і НБУ від 21.06.95 р. № 444  «Про типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів) і типові форми захисних застережень до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), які передбачають розрахунки в іноземній валюті»).

Самі податківці не заперечують проти легітимності цього нормативу (див., наприклад, роз’яснення).

Завважимо, що Типові форми захисних застережень, включаючи валютно-цінові застереження, мають рекомендаційний характер.