Судові витрати в діяльності підприємства: документування

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи (ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, далі – ГПКУ). До витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать, зокрема,  витрати, пов’язані з професійною правничою допомогою; із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;  з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів (ч. 3 ст. 123 ГПКУ).     

Судові витрати: визначення, загальні положення

Витрати на професійну правничу допомогу

Зокрема, згідно зі ст. 126 ГПКУ до складу витрат на правничу допомогу включають гонорар адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов’язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо;  допомогу, пов’язану зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, визначають умови відповідного договору (п. 2 ч. 2 ст. 126 ГПКУ).

А головне, для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Витрати, пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи

Ці витрати регламентує ст. 127 ГПКУ. Зокрема, розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлює суд – на підставі договорів, рахунків та інших доказів (ч. 4). 

Витрати, пов’язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи

Відповідно до ч. 2 ст. 128 ГПКУ розмір таких витрат також  встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. А ось граничний розмір компенсації витрат, пов’язаних з проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи, визначає  КМУ. Наразі діє постанова КМУ «Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» від 27.04.2006 р. № 590. Додаток до цієї постанови містить всю необхідну інформацію. 

Судовий збір

Визначення судового збору, розмір та порядок його сплати регулює Закон України «Про судовий збір» від 08.07.2011 р. № 3674-VI (далі – Закон № 3674). Так, відповідно з ч. 1 ст. 1 Закону № 3674 судовий збір – це «збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом». Розмір ставок судового збору та пільги щодо його сплати визначають ст.ст. 4 та 5 Закону № 3674 відповідно. 

А згідно зі ст. 6 Закону № 3674 судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі, у тому числі з використанням електронного платіжного засобу або за допомогою платіжних пристроїв, в тому числі з використанням платіжних систем через мережу Інтернет у режимі реального часу. До документів, що підтверджують його сплату відносять (ч. 1 ст. 6 Закону № 3674):

• квитанцію платіжного термінала, чек банкомата, сліп або інші документи –  за операціями з використанням електронних платіжних засобів у паперовій або електронній формі;

• касовий документ (квитанція, чек тощо), який містить усі обов’язкові реквізити касового документа – при сплаті за допомогою платіжного пристрою.

Завважимо, що загальні вимоги до розрахунків з використанням платіжних систем встановлює Закон України «Про платіжні послуги» від 30.06.2021 р. № 1591-IX.

Також у ст. 6 Закону № 3674  зазначено, що за подання позовів, ціну яких визначено в іноземній валюті, судовий збір сплачують  у гривнях з урахуванням офіційного курсу НБУ на день його сплати.Тож у позовах про стягнення іноземної валюти ціну позову варто визначати як в іноземній валюті, так і в гривнях відповідно до офіційного курсу НБУ на день подання позову. Принаймні, про таке було зазначено в постанові Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013 р. № 7. Тож  ймовірно саме із такої ціни позову в іноземній валюті й визначають суму судового збору, що підлягає сплаті: за відповідними його ставками.

Нерезиденти можуть сплачувати судовий збір в іноземній валюті, резиденти  – виключно в гривнях (ст. 6 Закону № 3674).  Сплачують судовий збір за місцем розгляду справи та зараховують до спеціального фонду Держбюджету (ч. 1 ст. 9 Закону № 3674). Додамо, що реквізити для сплати судового збору, формування квитанції або онлайн сплати можна знайти тут. 

Попередній розрахунок та забезпечення судових витрат 

Разом з першою заявою по суті спору (позов, відзив) кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла та які очікує понести у зв’язку з розглядом справи (ст. 124 ГПКУ). Про це важливо пам’ятати суб’єктам господарювання,  адже  в разі неподання стороною такого попереднього розрахунку суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.  Також суд може зобов’язати сторони внести на депозитний рахунок суду попередньо визначену суму судових витрат, пов’язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією, про що постановляє ухвалу.

Попередня оплата судових витрат

Суд може зобов’язати учасника справи, який заявив клопотання про виклик свідка, призначення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача, забезпечення, витребування або огляд доказів за їх місцезнаходженням оплатити витрати, пов’язані з відповідною процесуальною дією попередньо (авансом). Невиконання цієї вимоги може призвести  до відхилення судом клопотання про виклик свідка, призначення експертизи т тощо.

Суд має теж право за клопотанням відповідача зобов’язати позивача внести на депозитний рахунок суду грошову суму для забезпечення можливого відшкодування майбутніх витрат відповідача на професійну правничу допомогу та інших витрат, які має понести відповідач у зв’язку з розглядом справи. 

У разі невнесення у визначений судом строк коштів для забезпечення витрат на професійну правничу допомогу суд за клопотанням відповідача може залишити позов без розгляду. У випадку задоволення позову суд ухвалює рішення про повернення внесеної суми позивачу, а у випадку відмови у позові, закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду –  про відшкодування її коштом витрат відповідача повністю або частково, в порядку, передбаченому ГПКУ. Невикористана частина внесеної позивачем суми повертається позивачу не пізніше ніж через 5 днів з дня вирішення питань, зазначених у цій частині, про що суд постановляє ухвалу.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У господарських спорах, що виникають під час укладення, зміни та розірвання договорів, судовий збір покладається на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозиції іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом частково відхилено частину пропозицій кожної зі сторін. Інші судові витрати у разі задоволення позову покладаються на відповідача; у разі відмови в позові –  на позивача. Якщо позов задовольнили частково судові витрати покладаються  на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.