09.05.2025

Товари на відповідальному зберіганні: облік, оподаткування

За договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов’язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. При цьому зберігач зобов’язаний уживати всіх заходів, установлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі

Про документальне оформлення договорів зберігання ми розповіли у статті Товари на відповідальному зберіганні: документальне оформлення.

Далі розглянемо питання бухобліку та оподаткування операцій з відповідального зберігання товарів.

Права та обов’язки сторін за договором зберігання

За договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов’язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності (ст. 936 ЦКУ). При цьому зберігач зобов’язаний уживати всіх заходів, установлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі (ст. 942 ЦКУ).

Зазвичай договір зберігання є платним (ч. 1 ст. 946 ЦКУ). Також договором може бути передбачено безоплатне зберігання речі (ч. 4 ст. 946 ЦКУ).

Зберігач

Зберігач зобов’язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання (ст. 938 ЦКУ). Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов’язаний зберігати річ до пред’явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Зберігач звільняється від обов’язку прийняти річ на зберігання, якщо у зв’язку з обставинами, які мають істотне значення, він не може забезпечити її схоронності (ст. 940 ЦКУ).

За згодою поклажодавця зберігач має право змішати речі одного роду та однієї якості, які передані на зберігання (ст. 941 ЦКУ).

Зберігач зобов’язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився (ст. 953 ЦКУ).

Поклажодавець

Поклажодавець, який не передав річ на зберігання, зобов’язаний відшкодувати зберігачеві збитки, завдані йому у зв’язку з тим, що зберігання не відбулося, якщо він в розумний строк не попередив зберігача про відмову від договору зберігання.

Відшкодування збитків

Збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем (ст. 951 ЦКУ):

у разі втрати (нестачі) речі – у розмірі її вартості;
у разі пошкодження речі – у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.

Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості.

Поклажодавець зобов’язаний відшкодувати зберігачеві збитки, завдані властивостями речі, переданої на зберігання, якщо зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати про ці властивості (ст. 952 ЦКУ).

Бухгалтерський облік операцій зі зберігання товару

Облік у зберігача

Зберігач товари, отримані на зберігання, відображає на позабалансовому субрахунку 023 «Матеріальні цінності на відповідальному зберіганні». Облік таких товарів зберігач веде за цінами, передбаченими у договорах, приймально-передавальних актах тощо. Зберігач веде аналітичний облік товарів, прийнятих на відповідальне зберігання за:

їх власниками;
видами, сортами товарів;
місцями зберігання товарів.

Зверніть увагу на п. 3.9 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів, затверджених наказом Мінфіну від 10.01.2007 р. № 2 (далі – Методрекомендації № 2).

Тут зазначено, що при прийманні запасів на відповідальне зберігання складається акт про приймання матеріалів. Такі запаси на складі зберігаються відокремлено від запасів, які визнано активами підприємства.

Якщо зберігач надає платні послуги, то він оформлює їх відповідним актом, а доходи від їх надання відображає за кредитом субрахунку 703 «Дохід від реалізації робіт і послуг». Відповідно зберігач формує собівартість наданих послуг із зберігання.

Облік у поклажодавця

Поклажодавець передані на відповідальне зберігання товари продовжує обліковувати на балансі. Але для кожного відповідного виду ТМЦ, переданих на зберігання поклажодавцю в аналітичному обліку слід відкрити окремі субрахунки, наприклад, Дт 281/Товари на відповідальному зберіганні Кт 281/Товари на складі.

Плату за зберігання товарів поклажодавець відображає на рахунку 93 «Витрати на збут».

Втрата товарів на відповідальному зберіганні

У разі, якщо передані на відповідальне зберігання запаси витрачені зберігачем запасів, власник таких запасів їх первісну вартість списує з рахунків обліку запасів з включенням до інших операційних витрат за дебетом субрахунку 947 «Нестачі і втрати від псування цінностей» і внесенням даних до позабалансового субрахунку 072 «Невідшкодовані нестачі і втрати від псування цінностей». На підставі документів про задоволення позову або інших документів досудового врегулювання, що свідчать про досягнення згоди щодо відшкодування втрат, власник запасів визнає дебіторську заборгованість та інші операційні доходи за кредитом субрахунку 716 «Відшкодування раніше списаних активів» з одночасним виключенням даних з позабалансового субрахунку 072 «Невідшкодовані нестачі і втрати від псування цінностей» (п. 5.10 Методрекомендацій № 2).

Зберігач запасів у разі витрачання (використання) запасів, прийнятих на зберігання, їх вартість відображає за дебетом рахунків обліку відповідних запасів і кредиту рахунків обліку поточних зобов’язань.

ПДВ

Відповідно до пп. 14.1.32 ПКУ відповідальне зберігання – господарська операція, що здійснюється платником податків і передбачає передачу згідно з договорами схову матеріальних цінностей на зберігання іншій фізичній чи юридичній особі без права використання у господарському обороті такої особи з подальшим поверненням таких матеріальних цінностей платнику податків без зміни якісних або кількісних характеристик.

З огляду на це при передачі товарів на відповідальне зберігання у поклажодавця об’єкт оподаткування ПДВ не виникає, адже відсутнє постачання таких товарів (пп. 196.1.2 ПКУ). Отже ПДВ-наслідки за такою передачею відсутні як у поклажодавця, так й у зберігача (в сенсі податкового кредиту).

Якщо зберігач товару надав власнику товару письмову відмову про повернення такого товару, чи закінчився термін його зберігання, що визначений у договорі, і зберігач не повертає товар без будь-яких пояснень, то вважається, що відбулась операція з постачання такого товару. При цьому на дату такої письмової відмови чи закінчення терміну зберігання товару у власника такого товару виникають податкові зобов’язання з ПДВ. Базу оподаткування визначають згідно з п. 188.1 ПКУ.

Якщо зберігач використав товар, то він вважається, що поклажодавець безоплатно поставив його зберігачу (пп. «в» пп. 14.1.13 ПКУ). Також податківці наголошують (див. ІПК ДПСУ від 26.03.2024 р. № 1590/ІПК/99-00-21-03-02 ІПК та від 28.03.2024 № 1685/ІПК/99-00-21-03-02 ІПК): якщо після закінчення строку зберігання, визначеного договором, зберігач не повертає товари поклажодавцеві, такі товари вважаються поставленими та операція з їх постачання підлягає оподаткуванню ПДВ. Платник податку (поклажодавець) за такими товарами зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання виходячи з бази оподаткування, визначеної згідно з п.188.1 ПКУ, та скласти і зареєструвати в ЄРПН відповідну податкову накладну. При цьому податкові зобов’язання відповідно до п. 198.5 ПКУ за такими товарами не нараховуються.

Послуги зі зберігання є об’єктом оподаткування ПДВ, навіть, якщо вони безоплатні. Базу постачання визначають на рівні договірної ціни, але не нижче мінімальної бази – на рівні звичайної ціни таких послуг (абз. 2 п. 188.1 ПКУ).

Далі розглянемо питання бухобліку та оподаткування операцій з відповідального зберігання товарів.

Права та обов’язки сторін за договором зберігання

За договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов’язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності (ст. 936 ЦКУ). При цьому зберігач зобов’язаний уживати всіх заходів, установлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі (ст. 942 ЦКУ).