Як визначити справедливу вартість активів

Нагадаємо, у яких випадках та як при здійсненні операцій з запасами застосовують справедливу вартість і як її визначити

У площині національних стандартів бухобліку визначення справедливої вартості надає п. 4 НП(С)БО 19 «Об’єднання підприємств». Це сума, за якою можна продати актив або оплатити зобов’язання за звичайних умов на певну дату.

У додатку до НП(С)БО 19 знаходимо характеристики справедливої вартості, зокрема, запасів та необоротних активів:

№ з/п	Вид активу (об’єкти визначення справедливої вартості)	Визначення справедливої вартості
1. Запаси
1.1	Готова продукція і товари	Ціна реалізації за вирахуванням витрат на реалізацію та суми надбавки (прибутку), виходячи з надбавки (прибутку) для аналогічної готової продукції та товарів
1.2	Незавершене виробництво	Ціна реалізації готової продукції за вирахуванням витрат на завершення, реалізацію та надбавки (прибутку), розрахованої за розміром прибутку аналогічної готової продукції –
1.3	Матеріали	Відновлювальна вартість (сучасна собівартість придбання)
2. Основні засоби
2.1	Земля та будівлі	Ринкова вартість
2.2	Машини та устаткування	Ринкова вартість. У разі відсутності даних про ринкову вартість – відновлювальна вартість (сучасна собівартість придбання) за вирахуванням суми зносу на дату оцінки
2.3	Інші основні засоби	Відновлювальна вартість (сучасна собівартість придбання) за вирахуванням суми зносу на дату оцінки
3. Нематеріальні активи
3.1	Нематеріальні активи	Поточна ринкова вартість. За відсутності такої вартості – оціночна вартість, яку підприємство сплатило б за актив у разі операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами, виходячи з наявної інформації

Особливості визначення справедливої вартості запасів

Нагадаємо, у яких випадках та як при здійсненні операцій з запасами застосовують справедливу вартість. Тут ми будемо орієнтуватися на норми НП(С)БО 9 «Запаси», НП(С)БО 30 «Біологічні активи», Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів, затверджених наказом Мінфіну від 10.01.2007 р. № 2 (далі – Методрекомендації № 2).

Якщо запаси, що надійшли від постачальника не відповідають критеріям визнання активу у зв’язку з невідповідністю стандартам, умовам угод, технічним умовам тощо, то їх відображають на позабалансових рахунках до узгодження ціни з постачальником за справедливою вартістю або ціною, вказаною в документах постачальника (п. 2.6 Методрекомендацій № 2). Завважимо, що для обліку таких запасів цілком підходить позабалансовий субрахунок 023 «Матеріальні цінності на відповідальному зберіганні», на якому зокрема ведеться облік одержаних від постачальників, але несплачених товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ), заборонених до витрачання до їх оплати. Адже допоки не буде погоджена ціна таких ТМЦ їх не визнають активом і не оприбутковують на баланс.

Аналітичний облік ТМЦ, прийнятих на відповідальне зберігання, ведеться по підприємствах-власниках, за видами, сортами та місцями зберігання. Такі цінності мають зберігатися окремо від власних ТМЦ підприємства.

У разі, якщо на момент оприбуткування запасів неможливо достовірно визначити їх первісну вартість, вони можуть оцінюватися та відображатися у бухгалтерському обліку за справедливою вартістю з наступним коригуванням до собівартості (п. 9 НП(С)БО 9, п. 2.8 Методрекомендації № 2). Такий підхід застосовується, наприклад, при т. зв. невідфактурованих поставках.

Невідфактурованою вважають поставку ТМЦ від постачальника до отримання розрахункового документу до оплати за ці ТМЦ. Такі ТМЦ оприбутковують за справедливою вартістю. При надходженні розрахункових документів від постачальника вартість ТМЦ сторнують або роблять додатковий запис відповідно до вартості у таких документах. У кінці місяця суму невідфактурованих поставок визначають на підставі даних про фактичне надходження ТМЦ та розрахункових документів до оплати.

У бухобліку ці операції відображають так:

Дт 20, 22, 28 Кт 631 (оприбуткування ТМЦ за справедливою вартістю);
Дт 20, 22, 28 Кт 631 (додатковий запис на суму збільшення вартості за отриманими розрахунковими документами);
Дт 20, 22, 28 Кт 631 (методом «сторно» на суму зменшення вартості за отриманими розрахунковими документами).

Первісною вартістю запасів, що отримані як внесок до статутного (пайового) капіталу підприємства, визнається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість. При цьому враховують витрати, передбачені п. 9 НП(С)БО 9, пп. 2.2 Методрекомендацій № 2 (п. 11 НП(С)БО 9, п. 2.9 Методрекомендацій № 2).

Справедливу вартість внесків запасами визначають відповідно до НП(С)БО 9.

При визначенні справедливої вартості запасів підприємство може використовувати дані про (п. 2.9 Методрекомендацій № 2):

останню ринкову ціну операцій з відповідними запасами (за умови відсутності суттєвих негативних змін в технологічному, ринковому, економічному або правовому середовищі, у якому діє підприємство);
ринкові ціни на подібні активи, скориговані з урахуванням індивідуальних характеристик, особливостей або ступеня незавершеного виробництва, для якого визначається справедлива вартість;
додаткові показники, які характеризують рівень цін на запаси.

Первісною вартістю запасів, одержаних підприємством безоплатно, визнають їх справедливу вартість. При цьому враховують витрати, передбачені п. 9 НП(С)БО 9, п. 2.2 Методрекомендацій № 2 (п. 12 НП(С)БО 9, п. 2.10 Методрекомендацій № 2).

Первісна вартість запасів, придбаних у результаті обміну на подібні запаси, дорівнює балансовій вартості переданих запасів (або запасів, що підлягають передачі). Якщо балансова вартість переданих запасів (або запасів, що підлягають передачі) перевищує їх справедливу вартість, то первісною вартістю отриманих запасів є їх справедлива вартість із включенням різниці до витрат звітного періоду.

Первісною вартістю запасів, що придбані в обмін на неподібні запаси, визнається справедлива вартість отриманих запасів (п. 13 НП(С)БО 9, п. 2.11 Методрекомендацій № 2).

Особливості визначення справедливої вартості біологічних активів

Первісне визнання біологічних активів. Їх оцінюють за справедливою вартістю зменшеною на очікувані витрати на продаж, крім випадків, коли справедливу вартість достовірно визначити неможливо (п. 7 НП(С)БО 30).

Якщо справедливу вартість достовірно визначити неможливо, біологічний актив зараховують на баланс підприємства за первісною вартістю, яка визначається відповідно до НП(С)БО 7 або НП(С)БО 9.

Безоплатно отримані біологічні активи, у тому числі і як внесок до статутного капіталу, при їх первісному визнанні оцінюються відповідно до п. 7 НП(С)БО 30.

Біологічні активи відображаються на дату проміжного і річного балансу за справедливою вартістю, зменшеною на очікувані витрати на продаж, крім випадків, передбачених п. 11 НП(С)БО 30 (п. 10 НП(С)БО 30).

Поточні біологічні активи справедливу вартість яких на дату балансу достовірно визначити неможливо, можуть визнаватися та відображатися за первісною вартістю, крім поточних біологічних активів рослинництва, які визнаються і відображаються як незавершене виробництво. Оцінка таких поточних біологічних активів здійснюється відповідно до НП(С)БО 9.

Біологічні активи, справедливу вартість яких на дату балансу достовірно визначити неможливо, оцінюються за первісною вартістю до періоду, у якому можливо визначити їх справедливу вартість.

Визначення справедливої вартості біологічних активів і ґрунтується на цінах активного ринку. За наявності кількох активних ринків біологічних їх оцінка ґрунтується на даних того ринку, на якому підприємство передбачає продавати біологічні активи (п. 13 НП(С)БО 30).

За відсутності активного ринку визначення справедливої вартості біологічних активів здійснюється зокрема, за (п. 14 НП(С)БО 30):

останньою ринковою ціною операції з такими активами (за умови відсутності суттєвих негативних змін у технологічному, ринковому, економічному або правовому середовищі, у якому діє підприємство);
ринковими цінами на подібні активи, скоригованими з урахуванням індивідуальних характеристик, особливостей активу, для якого визначається справедлива вартість.

У разі відсутності інформації про ринкові ціни на біологічні активи справедлива вартість визначається за теперішньою вартістю майбутніх чистих грошових надходжень від активу, обчисленою відповідно до п.п. 11-14 НП(С)БО 28 «Зменшення корисності активів».