Відповідно до пп. «з» пп. 14.1.11 ПКУ безнадійною визнають заборгованість суб’єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв’язку з їх ліквідацією.

Згідно зі ст. 33 України від 15 травня 2003 року №755-ІV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» юридична особа припиняється в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням державного органу, прийнятим у випадках, передбачених законом.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Таким чином, достатньою умовою для визнання заборгованості безнадійною відповідно до вимог пп. «з» пп. 14.1.11 ПКУ є наявність постанови господарського суду про визнання боржника банкрутом, прийнятої у судовому засіданні за участі сторін, або припинення юридичної особи, що підтверджується записом у Єдиному державному реєстрі про державну реєстрацію припинення юридичної особи. Про це, наприклад, зазначено в ІПК від 03.05.2019 р. № 1931/ІПК/28-10-27-01-11.

Про облік та оподаткування списання безнадійної заборгованості докладніше можна дізнатися в онлайн-сесії https://avs.ua/#/subscription/39/155/section_lesson/1500?fragment=25433 (перевірка на безнадійність)

https://avs.ua/#/subscription/39/155/section_lesson/1432?fragment=24645 (ПДВ при списанні)

https://avs.ua/#/subscription/39/155/section_lesson/1115?fragment=20446 (списання дебіторки та про резерв сумнівних боргів).