Доставка працівників до місця роботи

Відповідно до ст. 91 КЗпП підприємства, установи, організації в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів можуть встановлювати додаткові порівняно з законодавством трудові і соціально-побутові пільги для працівників. Інакше кажучи, соціальні гарантії, які роботодавець додатково може взяти на себе сам поряд з оплатою щорічної відпустки, надання часу для перерви на обід тощо. Тобто допускається встановлення додаткових соціальних гарантій поряд з законодавчо встановленими соціальними гарантіями. На практиці подібні додаткові соцгарантії іменують соцпакетом.

Перевезення працівників

Однією з поширених складових соцпакету є доставка працівників до місця роботи та назад. Якщо підприємство прийняло рішення організувати перевезення працівників, його слід закріпити документально. Зазвичай, це роблять у колективному договорі, а за відсутності такого ці нюанси передбачають у трудовому договорі.

Стосовно перевезення на підприємстві можна видати наказ (розпорядження), у якому слід обґрунтувати організацію перевезення, призначити відповідальних за цей процес уповноважених осіб. Цим наказом також можна затвердити графік перевезення з огляду на змінність роботи, маршрут тощо.

Організувати перевезення можна як власним транспортом, так і укласти договір із сторонніми організаціями, у тому числі, з ФОП.

Облік витрат на перевезення

На практиці витрати на перевезення співвідносять з тими ж рахунками витрат, на які відносять зарплату працівників, яких перевозять:

• 91 «Загальновиробничі витрати» – працівники виробничих підрозділів;

• 92 «Адміністративні витрати» – працівники адміністративного персоналу;

• 93 «Витрати на збут» – працівники зі збуту.

Втім можна обрати єдиний для всіх перевізних витрат субрахунок 949 «Інші витрати операційної діяльності», тим паче що, зазвичай, для перевезення будь-кого з працівників використовують один і той самий транспортний засіб.

Оподаткування операцій з перевезення

Податок на прибуток

При обчисленні цього податку орієнтуються на бухгалтерський облік. Також ПКУ не передбачає коригування фінансового результату до оподаткування на податкові різниці стосовно операцій з перевезення працівників.

ПДВ

Є всі підстави вважати перевезення працівників пов’язаним з отриманням доходу підприємством. Щоб підкріпити цю позицію підприємству потрібно, зокрема:

• видати відповідний наказ керівника (див. вище);

• отримувати акти наданих послуг, якщо перевезення здійснює стороння особа на підставі відповідного договору;

• оформлювати подорожні листи для списання ППМ, нараховувати зарплату водіям тощо, якщо перевезення здійснюються власними силами тощо.

Тоді за наявності необхідної документації та належним чином зареєстрованої податкової накладної зберігається право на податковий кредит за отриманими послугами від перевізника, придбаних ППМ тощо. Такої ж позиції притримуються податківці (див., наприклад, ІПК ДФС від 05.07.2017 р. № 971/6/99-99-15-03-02-15/ІПК). При цьому вони наголошують на тому, щоб вартість пального, використаного для розвозки працівників, потрапила до собівартості товарів, що виробляє підприємство, або послуг, які воно надає. Тоді компенсуючих податкових зобов’язань нараховувати не потрібно.

ПДФО

Згідно з пп 3.20, 3.21 та 3.22 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держстату України від 13.01.2004 р. № 5, витрати на перевезення працівників до місця роботи як власним, так і орендованим транспортом (окрім оплати праці водіїв), компенсації працівникам за використання для потреб виробництва особистого транспорту та вартість придбаних підприємством проїзних квитків, які персонально не розподіляють між працівниками, а видають їм у міру потреби для виконання виробничих завдань (у зв’язку зі специфікою роботи) належать до інших виплат, що не входять до фонду оплати праці.

Податківці  (див.  пп. 164.2.20 ПКУ, ІПК ДФСУ від 18.09.2018 р. № 4081/6/99-99-13-02-03-15/ІПК) зазначають, що, зокрема, вартість послуг із перевезення працівників до місця роботи та назад, яке організовує роботодавець не є додатковим благом, але ці суми входять до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу працівників як інший дохід. Тож його  обкладають ПДФО (18%) та військовим збором (1,5%) на загальних підставах. Підстава – пп. 164.2.17 ПКУ, який хоч і вважає перевезення (як соціально-побутову пільгу) додатковим благом, рівночасно не виключає її зі сфери обкладення ПДФО. При цьому базу оподаткування ПДФО, а саме вартість спожитої послуги розвезення роботодавець – податковий агент збільшує на натуральний коефіцієнт (1,219512).

Для обчислення військового збору натуральний коефіцієнт не застосовують.

Є також думка, що відсутність персоніфікованого обліку перевезень може допомогти запобігти оподаткуванню ПДФО та військового збору. Тобто працівник може скористатися запропонованим  перевезенням, а може й ні, тобто неможливо провести персоніфікацію. Але це ризикована нефіскальна позиція, адже податківці можуть запропонувати вести персоніфікований облік у будь-якому випадку: щоб було видно хто з працівників скористався перевезеннями, а хто – ні. Щоб у подальшому визначати розмір оподатковуваного доходу від перевезень для кожного працівника.

ЄСВ

Від нарахування ЄСВ звільнено витрати на перевезення працівників до місця роботи як власним, так й орендованим транспортом (окрім оплати праці водіїв) (п. 7 р. ІІ Переліку видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою КМУ від 22.12.2010 р. № 1170).