Мінімальна зарплата в Україні: гарантований розмір

На законодавчому рівні мінімальну зарплату визначено, як мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці (ст. 3 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 р. № 108/95-ВР, далі – Закон про оплату праці)

Мінімальна тарифна ставка працівника не може бути меншою розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи на 1 січня звітного року, за винятком окремих держслужбовців, суддів та прокурорів.

Тож за умови, коли мінімальна тарифна ставка працівника менше вищезазначеної суми для дотримання вимог Закону про оплату праці необхідно здійснити доплату до відповідного розміру мінзарплати.

У цій статті ми розберемо окремі питання теми щодо мінімальної зарплати та доплати до неї.

Доплата мінзарплати

Підказку щодо цього знаходимо в ст. 3¹ Закону про оплату праці, у якій зазначено наступне:

розмір зарплати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчим за розмір мінзарплати;
при обчисленні зарплати працівника для забезпечення її мінімального розміру не враховують доплати за роботу в несприятливих умовах праці та підвищеного ризику для здоров’я, за роботу в нічний та надурочний час, роз’їзний характер робіт, премії до святкових і ювілейних дат;
якщо нарахована зарплата працівника, який виконав місячну норму праці нижче за мінзарплату роботодавець проводить доплату до встановленого на відповідний період рівня мінзарплати, яка виплачується щомісячно одночасно з виплатою зарплати;
якщо розмір зарплати у зв’язку з періодичністю виплати її складових є нижчим за розмір мінімалки, проводиться доплата до рівня мінзарплати;
за укладеним трудовим договором про роботу на умовах неповного робочого часу, а також при невиконанні працівником у повному обсязі місячної (годинної) норми праці мінімалку виплачують пропорційно до виконаної норми праці.

Мінімальна зарплата не лише законодавча гарантія, а й важливий елемент для певних розрахунків.

Зауважимо: мінзарплата у погодинному розмірі застосовується на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та у фізичних осіб, які використовують найману працю, у разі застосування погодинної оплати праці.

А чи може підприємство при укладанні з працівником письмового трудового договору прямо передбачити заробітну плату на рівні мінзарплати? На практиці в трудовому договорі вказують конкретну суму заробітної плати. Це випливає, зокрема, зі ст. 24 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП): працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення податкового органу. Зарплата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу (ст. 94 КЗпП). А в Типовій формі № П-1 (наказ (розпорядження) про прийняття на роботу), затвердженій наказом Держкомстату України від 05.12.2008 р. № 489, яку складають й за наявності трудового договору, передбачено зазначення суми зарплати (окладу (тарифної ставки)).

Часті запитання

Чи потрібно робити доплату за час простою на підприємстві?

Нагадаємо, що відповідно до ст. 113 Кодекса законів про працю України час простою не з вини працівника оплачується не нижче двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) без проведення доплати до рівня мінзарплати. Аналогічний підхід знаходимо в роз’ясненні Мінсоцполітики з деяких питань оплати праці на виконання Закону України від 06.12.2016 р. № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Як проводити доплату працівнику до мінімуму при суміщенні або сумісництві?

Нагадаємо, що суміщення – це виконання працівником одночасно зі своїми посадовими обов’язками додаткової роботи за іншою посадою. Себто працівник виконує додаткові обов’язки в межах робочого часу за основним місцем роботи. Оплату за суміщення професій проводять у відсотковому співвідношенні від посадового окладу за суміщенням.
При сумісництві працівник відпрацьовує норму часу та отримує зарплату за фактично відпрацьований час за кожною посадою. Відповідно до ст. 31 Закону України «Про оплату праці» від 24.04.1995 р. № 108/95-ВР доплату за суміщення не згадано в переліку виплат, що не входять до складу мінзарплати, її потрібно враховувати при обчисленні доплати до мінімуму. Працівникам, які працюють за сумісництвом, доплату до мінімального рівня нараховують окремо за основним місцем роботи та окремо на роботі за сумісництвом.

Як враховувати та оподатковувати доплату до мінімальної зарплати?

Зауважимо, що доплата до мінзарплати входить до складу додаткової зарплати (пп. 2.2.1 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13.01.2004 р. № 5). Тому доплату враховують:
при розрахунку середнього заробітку при нарахуванні відпускних, компенсації відпустки, оплати часу відрядження та розрахунках в інших випадках збереження середнього заробітку (п. 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 р. № 100 ); при нарахуванні лікарняних, декретних (за невідпрацьований час).
Доплату до мінзарплати оподатковують як частину зарплати: себто мовиться про ПДФО, військовий збір та ЄСВ.