Норми витрат палива

Норми витрат палива і мастильних матеріалів (далі – ПММ) на автомобільному транспорті затверджені наказом Мінтрансу України від 10.02.1998 р. № 43 (далі – Норми № 43). Завважимо, що ці норми не є обов’язковими для усіх, їх повинні застосовувати лише підприємства, підпорядковані Мінтрансу.

Але  Мінінфраструктури в  листі від 21.02.2017 р. № 1441/18/10-17 обґрунтовує доцільність застосування Норм № 43 усіма суб’єктами  господарювання.

Якщо у Нормах № 43 є модель автомобіля, яким користується підприємство або подібні за характеристиками автомобіля, то користуються Нормами № 43 з урахуванням коефіцієнтів.

За відсутності моделі авто у Нормах № 43 використовують:

• базові лінійні норми витрати ПММ (пп. 2.1.1 Норм № 43);

• скориговані базові норми (пп. 2.1.2-2.1.4 Норм № 43);

• тимчасові індивідуальні норми витрати палива, розроблені Інститутом Мінінфраструктури – ДП «ДержавтотрансНДІпроект» за заявкою заводу-виготовлювача або самого підприємства – власника автомобіля (пп. 2.1.5 Норм № 43);

• норми витрат, установлені заводом-виготовлювачем. За їх відсутності  використовують тимчасові норми витрат, установлені комісією підприємства. Докладно про встановлення та документування див. п. 2.2 Норм №  43.

Зокрема, створюється комісія із не менш як трьох спеціалістів підприємства і представника вищестоящої організації, який є куратором з питань енергоспоживання, яка розглядає можливість встановлення тимчасової норми витрат палива. Результати розгляду оформлюються актом (за формою згідно з додатком Ж) (пп. 2.2.1 Норм № 43). Якщо в технічній документації заводу – виробника обладнання відсутні норми або технічні дані, необхідні для їх розрахунку, комісією проводяться контрольні заміри витрати палива (пп. 2.2.2 Норм № 43). Результати замірів оформлюються актом (за формою згідно з додатком И), усереднюються і пропонуються для застосування, як тимчасова норма витрати палива (пп. 2.2.2 Норм № 43).

Один завірений примірник акту (за формами, наведеними у додатках Ж або И) надсилається на розгляд у ДержавтотрансНДІпроект, реєструється та повертається на підприємство. Тимчасова індивідуальна норма витрати палива набуває чинності після її реєстрації та затвердження наказом керівника підприємства (пп. 2.2.3 Норм № 43).

Також підприємство може списувати пальне на підставі GPS-моніторингу. Порядок такого списання прописують у  відповідному положенні про GPS-моніторинг.

Самостійно встановлені норми витрат

Судова практика

Можна самостійно розробити і встановити норми витрат ПММ (постанова ВС від 03.04.2018 р. у справі № 817/1429/16, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.2019 р. у справі № 520/10111/18, реєстр. № 79661707).

З позиції суду списання пального на підприємстві повинно бути обов’язково врегульовано внутрішніми наказами та підтверджено відповідними розрахунками. Для списання пального підприємство має розробити внутрішні документи, які встановлюватимуть норми його витрат з урахуванням усіх технічних характеристик автомобілів, експлуатаційних норм й інших факторів (див. Ухвалу ВАСУ від 16.02.2016 р. № К/800/49593/15). Також ВАСУ наголосив: Норми № 43 не мають імперативного характеру для ТОВ, і чинне податкове законодавство не містить застережень щодо неможливості включення до витрат і податкового кредиту фактичних витрат на паливо, які перевищують Норми № 43.

Також інші суди неодноразово підкреслювали необов’язковість застосування Норм № 43 суб’єктами господарювання, у тому числі ФОП, які не належать до сфери управління Мінтрансу (див., наприклад, постанову Львівського апеляційного адмінсуду від 15.01.2018 р. у справі № 876/10732/17(ср. 071525400), рішення Рівненського окружного адмінсуду від 21.09.2022 р. у справі № 460/849/22).

Для встановлення самостійних норм пального мають бути, зокрема:

• наказ керівника підприємства про створення комісії по підприємству щодо визначення норми витрат пального та мастильних матеріалів;

• акт про встановлення норм витрати палива на роботу транспортного засобу;

• розпорядження про встановлення норм.

На практиці у бухобліку паливо списують окремо за кожним подорожнім листом. Розрахунок для списання може бути наступним:

Пф = ЗПп + ЗП – ЗПк,

де Пф – фактична кількість витраченого палива;

ЗП – кількість виданого палива на зміну (рейс);

ЗПп – залишок палива в бензобаку автомобіля на початок зміни (рейсу);

ЗПк – залишок палива в бензобаку автомобіля на кінець зміни (рейсу).

Наднормативне використання палива

Податок на прибуток

Податковий кодекс України (далі – ПКУ) не містить вимог щодо зв’язку витрат на ПММ з госпдіяльністю. А як відомо, у бухобліку відображають фактичні витрати пального. Також ПКУ не передбачає коригування податку на прибуток при наднормативному використання ПММ.

Підтверджують це й податківці:

у листі від 20.01.2017 р. № 1186/6/99-99-15-02-02-15:

«Таким чином, витрати на придбання паливно-мастильних матеріалів враховуються при визначенні фінансового результату до оподаткування згідно із правилами бухгалтерського обліку у разі їх підтвердження належним чином оформленими первинними документами. При цьому ПКУ не передбачено коригування фінансового результату до оподаткування на суму перевищення витрат палива над лінійною нормою, встановленою наказом Міністерства транспорту України від 10.02.98 № 43»;

у листі від  09.06.2015 р. № 11999/6/99-99-19-01-01-15.

Тож за наявності належних первинних документів можна відносити до витрат фактично використані обсяги пального.  

ПДВ

З ПДВ інша ситуація. Податківці у цьому випадку вважають понаднормативні витрати ПММ, не пов’язаними з госпдіяльністю, тому вимагають нарахування компенсуючого ПДВ (див., наприклад,  ІПК ГУ ДФС у Харківській обл. від 25.05.2018 р. № 2330 /ІПК/20-40-13-11-11, ІПК ДФСУ від 08.12.2017 р. № 2912/6/99-99-15-01-01-15/ІПК).

Норми витрат газу

Згідно пп. 2.1.4 Норм № 43 тимчасові лінійні норми витрат палива, а також норми витрати палива на виконання транспортної роботи для газобалонних (ГБА) і газодизельних (ГДА) модифікацій автомобілів та автомобілів, що використовують інші види альтернативного або сумішевого палива (зокрема, паливо, що містить компоненти із відновлюваних джерел енергії – біопаливо), які не увійшли до цього нормативного документа, встановлюються таким чином:

• лінійна норма витрати рідкого палива базового автомобіля коригується з урахуванням різниці споряджених мас ГБА (ГДА) та базового автомобіля (аналогічно розрахункам норми витрати палива на виконання транспортної роботи) і застосовується у разі роботи ГБА (ГДА) на рідкому паливі;

• норма витрати газового палива визначається шляхом коригування розрахованої лінійної норми витрати рідкого палива (або норми рідкого палива на виконання транспортної роботи) із застосуванням перевідних коефіцієнтів:

• бензин – стиснений природний газ (СПГ) – 1:1;

• бензин – зріджений нафтовий газ (ЗНГ) – 1:1,25 (для автомобілів із системою впорскування ЗНГ рекомендовано застосовувати менші значення перевідного коефіцієнта відповідно до фактичних потреб);

• у разі газодизельного живлення: дизпаливо (дизель) – СПГ 1:0,92.

Перевідний коефіцієнт для розрахунку витрати дизпалива (запальної дози) в разі газодизельного живлення встановлюється під час розрахунку лінійної норми витрати дизпалива на 100 км пробігу: дизпаливо (дизель) – дизпаливо (запальна доза газодизеля) – 1:0,19. Зазначена запальна доза дизпалива не застосовується при розрахунках норми додаткового споживання палива на виконання транспортної роботи. Див. також примітку до пп. 2.1.4 Норм № 43.

Важливо! Списують витрати пального та газу на підставі подорожних листів  та актів списання. Подорожні листи та акти можуть бути довільної форми. Головне,  щоб вони містили всі реквізити первинного документу. У таких документах поміж кількісних одиниць виміру (л, куб. м) має бути ще грошова одиниця виміру – у гривнях.