Відпустка під час воєнного стану

Умови надання відпусток під час війни

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 р. № 2136-ІХ (далі – Закон № 2136) у період дії воєнного стану надання працівнику щорічної основної відпустки за рішенням роботодавця може бути обмежено тривалістю 24 календарні дні за поточний робочий рік. Якщо тривалість щорічної основної відпустки працівника становить більше 24 календарних днів, невикористані у період дії воєнного стану дні такої відпустки надають у період після припинення або скасування воєнного стану.

У період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику в наданні невикористаних днів щорічної відпустки. Норми ч. 7 ст. 79, ч. 5 ст. 80 Кодексу Законів про працю України (далі – КЗпП) та ч. 5 ст. 11, ч. 2 ст. 12 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР (далі – Закон про відпустки) у період дії воєнного стану не застосовуються.

У період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику в наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури.

Важливі правила надання відпусток під час війни

До початку роботи нових працівників роботодавець зобов’язаний поінформувати їх, зокрема про тривалість щорічної відпустки (п. 8 ч. 1 ст. 29 КЗпП). Загалом роботодавці ознайомлюють працівників з наказами, розпорядженнями, повідомленнями, іншими документами щодо їх прав та обов’язків в узгоджений із ними спосіб. Зазвичай, у трудовому договорі визначають, які засоби комунікації (засоби електронних комунікаційних мереж із накладенням удосконаленого електронного підпису або кваліфікованого електронного підпису) будуть використані при цьому. Згідно з ч. 3 ст. 29 КЗпП у трудовому договорі сторони можуть передбачати альтернативні способи ознайомлення працівників.

До стажу для щорічної основної відпустки не зараховують часу, коли за працівниками-призовниками під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігали місце роботи й посаду на підприємстві на час призову (п. 2 ч. 1 ст. 9 Закону про відпустки, п. 2 ч. 1 ст. 82 КЗпП). Ця норма стосується  працівників, призваних:

• на строкову військову службу;

• військову службу за призовом осіб офіцерського складу;

• військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період;

• військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Також ця норма стосується працівників, прийнятих на військову службу за контрактом.

Зарплату працівникам за весь час відпустки виплачують до початку відпустки, якщо іншого не передбачають законодавство, трудовий або колективний договір (ч. 4 ст. 115 КЗпП).

У разі звільнення працівника у період дії воєнного стану йому виплачують грошову компенсацію відповідно до ст. 24 Закону про відпустки. Тобто компенсацію за всі належні йому дні відпусток у порядку, визначеному законодавством, який діяв до запровадження воєнного стану.

Також нагадаємо, що відповідно до ст. 10 Закону про відпустки право працівника на щорічні основну та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи настає після закінчення шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві.

У разі надання працівникові зазначених щорічних відпусток до закінчення шестимісячного терміну безперервної роботи їх тривалість визначається пропорційно до відпрацьованого часу, за винятком випадків, передбачених ч. 7 цієї статті.

Щорічні відпустки повної тривалості до настання шестимісячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи на даному підприємстві за бажанням працівника надаються:

• жінкам – перед відпусткою у зв’язку з вагітністю та пологами або після неї, а також жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю;

• особам з інвалідністю;

• особам віком до вісімнадцяти років;

• чоловікам, дружини яких перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами;

• особам, звільненим після проходження строкової військової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу або альтернативної (невійськової) служби, якщо після звільнення із служби вони були прийняті на роботу протягом трьох місяців, не враховуючи часу переїзду до місця проживання;

• сумісникам – одночасно з відпусткою за основним місцем роботи;

• працівникам, які успішно навчаються в навчальних закладах та бажають приєднати відпустку до часу складання іспитів, заліків, написання дипломних, курсових, лабораторних та інших робіт, передбачених навчальною програмою;

• працівникам, які мають путівку (курсівку) для санаторно-курортного (амбулаторно-курортного) лікування;

• батькам – вихователям дитячих будинків сімейного типу;

• в інших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором.

Навчальна відпустка

Як ми вже зазначали, згідно ч. 2 ст. 12 Закону № 2136 у воєнний час роботодавець може відмовити працівнику в наданні будь-якого виду відпусток, зокрема, навчальній, якщо його залучено до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури. Тож для інших працівників воєнний стан не може бути підставою для відмови у навчальній відпустці.

Нагадаємо, що гранична тривалість відпустки студентів-заочників у закладах вищої освіти для настановних занять, виконання лабораторних робіт і складання іспитів становить:

• на 1 і 2 курсах – 30 к. дн.;

• на 3 і наступних курсах –  40 к. дн.

Відпустка без збереження заробітної плати

Загальна тривалість відпусток (частин), яку працівник може вимагати надати відповідно до цієї норми, не може перевищувати 90 днів протягом дії воєнного стану.

Головні умови при наданні відпустки без збереження заробітної плати згідно ст. 12 Закону № 2136:

• тривалість не може перевищувати 90 днів протягом дії воєнного стану;

• надається працівникам, які виїхали за межі території України або набули статус внутрішньо переміщеної особи, що підтверджується довідкою;

• надається в обов’язковому порядку за заявою працівника.

Час перебування у відпустці без збереження заробітної плати за цією підставою не зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку.

У період дії воєнного стану за працівниками зберігається право на відпустки без збереження заробітної плати, що надаються в обов’язковому порядку за їх бажанням відповідно до ст. 25 та ст. 26 Закону про відпустки (за сімейними обставинами та з інших причин) на термін, не більше 15 календарних днів на рік.

Такі відпустки надаються за заявою працівника та згодою з роботодавцем, проте роботодавець може відмовити працівнику у наданні відпустки без збереження заробітної плати згідно ст. 25 та ст. 26 Закону України про відпустки.

Щорічні відпустки особам з інвалідністю під час дії воєнного стану

Згідно ст. 9-1 КЗпП підприємства, установи, організації в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів можуть встановлювати додаткові порівняно з законодавством трудові і соціально-побутові пільги для працівників. Тож з урахуванням особливостей організації праці та умов господарської діяльності, в межах своїх повноважень,  за рахунок власних коштів роботодавець може надавати працівникам в період дії воєнного стану основні оплачувані щорічні відпустки тривалістю більше ніж 24 дні.

Надання відпустки більшої тривалості ніж 24 дні в період дії воєнного стану є правом, а не обов’язком роботодавця.