У ст. 21 КЗпП зазначено, що працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.Відповідно до ст. 102-1 КЗпП Сумісництвом вважається виконання працівником, крім основної, іншої оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації або у роботодавця - фізичної особи.Відповідно до ст. 56 КЗпП За угодою між працівником і роботодавцем може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень. Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.Робота за сумісництвом передбачає роботу у вільний від основної роботи час, а робота на умовах неповного робочого часу передбачає визначений чіткий графік роботи: робочі дні тижня, тривалість робочого дня, початок/закінчення робочого дня, вихідні дні, якщо директор працює на умовах неповного робочого дня при неповному робочому тижні - які дні є вільними від роботи. Законодавством не визначено мінімальної тривалості робочого часу, тому директор підприємства може працювати за сумісництвом на умовах неповного робочого часу, якщо: це передбачено установчими документами (що директору може встановлюватись неповний робочий час),обмеження на роботу за сумісництвом не передбачено колективним чи трудовим договором, визначений чіткий графік роботи на умовах неповного робочого часу, для управління поточною діяльністю підприємства не потребується щоденної присутності на роботі (оскільки як приклад ведеться мінімальна господарська діяльність), то порушення в цьому немає.Радимо також проконсультуватися з юристом.